Mobile menu

Материалы

 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1.1 При проектуванні котелень, крім даних Норм, необхідно дотримуватись вимог правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, правила будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води, далі – Правила котлонагляду.

1.2 Проектування та реконструкція котелень повинні здійснюватися відповідно до затверджених схем теплопостачання. При відсутності затвердженої схеми теплопостачання проектування котелень допускається на основі відповідних техніко-економічних обґрунтувань (ТЕО), узгоджених у встановленому порядку. Проектування котелень, для яких не затверджений у встановленому порядку вид палива, не допускається. Проектування котелень, при обґрунтуванні, рекомендується виконувати в комплексі з альтернативними джерелами теплоти, а також з агрегатами потужністю не більше 25 МВт для когенерації. При цьому котельний, турбінний та інші підрозділи (цехи) об’єднуються організаційно в один загальний теплосиловий цех.

1.3 Котельні за призначенням поділяються на:

опалювальні – для забезпечення теплом систем опалювання, вентиляції і гарячого водопостачання;

опалювально-виробничі – для забезпечення теплом систем опалювання, вентиляції, гарячого водопостачання і для технологічного теплопостачання;

виробничі – для технологічного теплопостачання.

 

1.4 Котельні за розміщенням на генеральному плані поділяються на: окремо розташовані; прибудовані – що примикають до будинків іншого призначення; вбудовані – що розташовуються всередині будинків іншого призначення, займають частину їх по висоті або ширині; дахові – що розташовуються на плоских покрівлях або в горищних приміщеннях будинків іншого призначення.

1.5 Проектування дахових котелень для виробничих будинків допускається при застосуванні котлів, що працюють на природному газі.

1.6 Проектування котелень для житлових будинків (прибудованих, вбудованих, дахових) допускається при застосуванні водогрійних котлів з температурою нагріву води до 115°С, що працюють на природному газі. Загальна продуктивність котлів, що встановлюються в котельні, не нормується. Вбудовані котельні допускається розміщувати на першому, другому, цокольному та підвальному поверхах.

1.7 Котельні для громадських будинків і споруд, адміністративних і побутових будинків (прибудовані, вбудовані, дахові) допускається проектувати при застосуванні водогрійних котлів з температурою води до 115°С. При цьому у вбудованих котельнях не допускається передбачати котли, призначені для роботи на рідкому паливі з температурою спалаху парів нижче 61°С. Робота дахових котелень передбачається на природному газі.

Загальна продуктивність котлів, що встановлюються у вбудованих котельнях, при роботі їх на рідкому та твердому паливі, не повинна перевищувати:

а) при роботі котлів на рідкому паливі - 3,75 МВт;

б) при роботі котлів на твердому паливі – 1,7 МВт (при загальному виході золи і шлаку від усіх котлів не більше 150 кг/год).

Не допускається проектування котелень, прибудованих до будинків дитячих дошкільних установ, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних установ, а також котелень, вбудованих у будинки вказаного призначення.

Не допускається примикання котелень безпосередньо до приміщень громадського призначення (фойє і залам для глядачів, залам очікувань, торговим приміщенням магазинів, класам і аудиторіям учбових закладів, груповим кімнатам дитячих установ, залам столових, ресторанів, роздягальним і мильним бань, душовим і таким іншим), до складів горючих матеріалів, легкозаймистих і горючих рідин (за винятком складів палива для котелень, п. 11.51), приміщень, розрахованих для одночасного перебування більше 50 осіб, а також приміщень категорій А і Б за вибухопожежною і пожежною небезпекою.

 

1.8 Не допускається передбачати котли, призначені для роботи на рідкому паливі з температурою спалаху парів нижче 61О С в підвалах.

Можливість прибудови дахової котельні, що розташовується на плоскій покрівлі, до приміщень основного будинку або будинку прибудованому до основного, повинна визначатися з урахуванням вимог на проектування прибудованих котелень.

Протипожежні відстані від дахової котельні, що розташовується на плоскій покрівлі, до приміщень основного і інших будинків, що підносяться над цією покрівлею, потрібно приймати з урахуванням вимог будівельних норм на планування і забудову міських і сільських поселень.

Відстані від дахової котельні до повітряних ліній електропередач та ліній зв`язку необхідно приймати за правилами будови електроустановок.

 

1.9 Для прибудованих котелень (крім прибудованих до виробничих будинків), вбудованих і дахових типи котлів, що встановлюються, їх параметри і продуктивність кожного котла повинні відповідати вимогам Правил котлонагляду до котлів, дозволених до встановлення всередині виробничих приміщень.

1.10 Споживачі тепла за надійністю теплопостачання відносяться:

до першої категорії – споживачі, порушення теплопостачання яких пов’язане з небезпекою для життя людей або із значним господарським збитком (пошкодження технологічного обладнання, масовий брак продукції і таке інше);

до другої категорії – інші споживачі тепла.

Споживачі тепла першої категорії визначаються нормативними документами на їх проектування.

1.11 Котельні за надійністю відпуску тепла споживачам відносяться:

до першої категорії – котельні, що є єдиним джерелом тепла системи теплопостачання і забезпечують споживачів першої категорії, які не мають індивідуальних резервних джерел тепла;

до другої категорії – інші котельні.

1.12 Теплові навантаження котельні потрібно приймати у відповідності з будівельними нормами на проектування теплових мереж.

Теплові навантаження для розрахунку і вибору обладнання котелень повинні визначатися для трьох характерних режимів:

максимально-зимового – при середній температурі зовнішнього повітря за найбільш холодну п’ятиденку;

найбільш холодного місяця – при середній температурі зовнішнього повітря за найбільш холодний місяць;

літнього – при розрахунковій температурі зовнішнього повітря теплого періоду (розрахункові параметри А).

Вказані середні і розрахункові температури зовнішнього повітря приймаються у відповідності з будівельними нормами із будівельної кліматології і геофізики і на проектування опалювання, вентиляції і кондиціонування повітря.

1.13 Для теплопостачання будинків і споруд, що мають чергове опалювання або в роботі систем опалювання яких допускаються перерви, потрібно передбачати можливість роботи обладнання котельні при цих умовах.

1.14 Розрахункова годинна продуктивність котельні визначається сумою годинних витрат тепла на опалювання і вентиляцію при максимально-зимовому режимі, розрахункових витрат тепла на гаряче водопостачання і розрахункових витрат тепла на технологічні потреби.

Розрахункова витрата тепла на гаряче водопостачання визначається режимом роботи теплових мереж у відповідності з будівельними нормами на проектування теплових мереж.

При визначенні розрахункової продуктивності котельні враховуються також витрати тепла на власні потреби котельні і втрати тепла в котельні і в теплових мережах.

Примітки:

1. Розрахункові витрати тепла на технологічні потреби приймаються з урахуванням можливості неспівпадання максимальних витрат тепла окремими споживачами.

2. Суму розрахункових годинних витрат тепла допускається знижувати за рахунок застосування залежного регулювання відпуску тепла на опалювання і вентиляцію від навантаження гарячого водопостачання (з урахуванням теплоакумулюючої здатності опалювальних приміщень).

1.15 Кількість і одиничну продуктивність котлоагрегатів, що встановлюються в котельні, потрібно вибирати по розрахунковій продуктивності котельні, перевіряючи режим роботи котлоагрегатів для теплого періоду року; при цьому у разі виходу з ладу найбільшого по продуктивності котла в котельнях першої категорії ті, що залишилися повинні забезпечувати відпуск тепла споживачам першої категорії:

на технологічне теплопостачання і системи вентиляції – в кількості, що визначається мінімально допустимими навантаженнями (незалежно від температури зовнішнього повітря);

на опалювання і гаряче водопостачання – в кількості, що визначається режимом найбільш холодного місяця з урахуванням вимог нормативних документів на проектування теплопостачання конкретних споживачів.

У разі виходу з ладу одного котла незалежно від категорії котельні кількість тепла, що відпускається споживачам другої категорії, не нормується.

Максимальна кількість котлів, що встановлюються в котельні, визначається на основі техніко-економічних розрахунків.

В котельнях повинне передбачатися установлення не менше двох котлів, за винятком виробничих котелень другої категорії, в яких допускається установлення одного котла.

1.16 В проектах котелень компонування котлоагрегатів і допоміжного обладнання приймаються з урахуванням вимог заводів-виробників.

1.17 В проектах котелень рекомендується передбачати:

-котли, економайзери, повітропідігрівачі, золоуловлювачі та інше обладнання в блочному, транспортабельному виконанні заводської готовності;

-укрупнені монтажні блоки трубопроводів і газоповітропроводів;

-укрупнення груп технологічно пов'язаного між собою допоміжного обладнання шляхом компонування його в транспортабельні монтажні блоки з трубопроводами і арматурою.

1.18 Поза будівлями котелень, на відкритих площадках, допускається розміщення тягодуттьових машин, золоуловлювачів, економайзерів, деаераторів, декарбонізаторів, освітлювачів, баків різного призначення, підігрівачів мазуту; при цьому потрібно передбачати заходи щодо забезпечення надійної і безпечної експлуатації, захист від замерзання трубопроводів і арматури, а також заходи щодо охорони навколишнього середовища від забруднення і шуму.

1.19 Технологічна схема і компонування обладнання котельні повинні забезпечувати:

оптимальну механізацію і автоматизацію технологічних процесів, безпечне та зручне обслуговування обладнання;

установлення обладнання чергами;

найменшу протяжність комунікацій;

оптимальні умови для механізації ремонтних робіт;

можливість в'їзду в котельню, при необхідності, підлогового транспорту (автонавантажувачів, електрокарів) для транспортування вузлів обладнання і трубопроводів при проведенні ремонтних робіт.

Для ремонту вузлів обладнання, арматури і трубопроводів масою більше 50 кг передбачаються, як правило, інвентарні вантажопід’ємні пристрої (електрокари, автокрани).

При неможливості обслуговування обладнання із застосуванням інвентарних пристроїв для цих цілей допускається передбачати стаціонарні вантажопід’ємні механізми (талі, тельфери, підвісні і мостові крани). Стаціонарні вантажопід’ємні пристрої, необхідні при виконанні тільки монтажних робіт, проектом не передбачаються.

Для забезпечення ремонту обладнання, що встановлюється на відкритих майданчиках, передбачають, як правило, наземні безрейкові крани. Обладнання, що застосовується для вбудованих і дахових котелень, як правило, повинно дозволяти транспортування на верхні відмітки основного будинку, його ремонт і заміну без застосування вантажопід’ємних механізмів.

1.20 В котельнях допускається не передбачати ремонтні дільниці або приміщення для проведення ремонту обладнання, арматури, приладів контролю і регулювання. При цьому потрібно враховувати можливість виконання робіт з ремонту вказаного обладнання промисловими підприємствами або спеціалізованими організаціями.

1.21 Розміщення котлів і допоміжного обладнання в котельнях (відстань між котлами і будівельними конструкціями, ширина проходів), а також будову площадок і сходів для обслуговування обладнання потрібно передбачати відповідно до правил будови і безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів, що встановлюються, з урахуванням вимог заводів-виробників.

При розташуванні в котельні газових водонагрівачів у шафовому виконанні, відстань від фронту обслуговування шаф до протилежних стін котельні або інших частин будинку, а також між фронтами обслуговування шаф необхідно приймати з урахуванням вимог до експлуатації обладнання, але не менше 1 м. При цьому, при відкритих шафових дверцях, висунених деталях обладнання при обслуговуванні, вільний прохід повинен забезпечуватися не менше 0,8 м.

В приміщеннях котельні і на площадці котельні допускається установлення обладнання альтернативних джерел теплоти і когенерації, пов'язаного з технологічною схемою котельні.

1.22 Категорії виробництв за вибухопожежною і пожежною небезпекою і ступінь вогнестійкості будинків (приміщень) і споруд котелень потрібно приймати згідно з додатком А.

2 ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН І ТРАНСПОРТ

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН

 

2.1 Земельні ділянки для будівництва окремо розташованих та прибудованих котелень вибираються у відповідності з схемою теплопостачання, проектами планування і забудови міст, селищ і сільських населених пунктів, генеральними планами підприємств, схемами генеральних планів груп підприємств із загальними об'єктами (промислових вузлів).

2.2 При проектуванні генерального плану котельні потрібно передбачати можливість розміщення укрупнювально-складальних площадок, складських, і тимчасових споруд, необхідних на період проведення будівельно-монтажних робіт.

2.3 Склади палива, реагентів, матеріалів, приміщення лабораторій, а також допоміжні приміщення котелень, що розміщуються на площадках промислових підприємств, можуть об'єднуватися з аналогічними будинками, приміщеннями і спорудами цих підприємств.

2.4 На площадці котельні потрібно розташовувати головний корпус, споруди паливного господарства і золошлаковидалення, трансформаторну підстанцію, газорегуляторний пункт (ГРП), станцію збору і перекачки конденсату, баки-акумулятори гарячого водопостачання, будинок водопідготовки і реагентного господарства.

Вказані будинки і споруди допускається об'єднувати, дотримуючи вимоги розділу 11.

Для вбудованих і прибудованих котелень потрібно передбачати закриті склади зберігання твердого і рідкого палива, розташовані поза приміщенням котельні і основного будинку, у відповідності з будівельними нормами на планування і забудову міських і сільських поселень.

Місткість складів рідкого палива не повинна перевищувати величин, встановлених будівельними нормами на проектування складів нафти і нафтопродуктів для складів другої групи.

Огорожу площадки котельні потрібно проектувати відповідно до вимог нормативних документів на проектування огорож площадок і дільниць підприємств і споруд. Висоту огорожі слід приймати не менше 2м.

Будинки і споруди котелень, що розташовуються на площадках промислових підприємств, допускається не огороджувати.

2.5 За межами площадки котельні допускається розташовувати розвантажувальні пристрої паливоподачі, паливні склади, золошлаковідвали, станції збору і перекачування конденсату, баки-акумулятори гарячого водопостачання, насосні станції і резервуари протипожежного і питного водопостачання; при цьому мазутне господарство, баки-акумулятори гарячого водопостачання, резервуари протипожежного і питного водопостачання повинні мати огорожі. Висота огорожі повинна прийматися відповідно до вимог нормативних документів з проектування цих об’єктів.

2.6 Систему водовідводу з території котельні потрібно проектувати відкриту, а в умовах забудови – пов’язувати з мережами виробничої і дощової каналізації підприємства або району, в якому розміщується котельня.

2.7 Відстані до житлових і громадських будинків потрібно приймати:

від будинків, споруд котельні, а також від установленого на відкритих майданчиках обладнання – за санітарними нормами рівня шуму, що допускається в житловій забудові;

від складів твердого палива – не менше 50 м, складів рідкого палива, кислоти, лугу і інших сильнодіючих отруйних речовин – відповідно до вимог нормативних документів з їх проектування.

2.8 Зола і шлак використовуються, як правило, для потреб будівництва і будівельної індустрії. При неможливості їх використання золошлаковідвали потрібно проектувати, за умови:

розміри площадки золошлаковідвалів повинні передбачатися з урахуванням роботи котельні не менше 25 років із виділенням першої черги будівництва, розрахованої на експлуатацію котельні протягом 10 років;

золошлаковідвали, як правило, розміщуються на непридатних для сільського господарства земельних ділянках, поблизу площадки котельні; при цьому для золошлаковідвалів потрібно використовувати низини, яри, заболочені місця, вироблені кар'єри, що підлягають благоустрою, з урахуванням перспективного розвитку району будівництва.

При проектуванні потрібно передбачати захист водоймищ від винесення золи і шлаку дощовими або паводковими водами.

ТРАНСПОРТ

 

2.9 Транспортна схема котельні приймається виходячи з її розрахункової продуктивності, з урахуванням черговості будівництва і перспективи розширення.

2.10 Режим подачі рухомого складу під розвантаження основного або резервного палива і реагентів (вагова норма подач, кількість і розмір  ставок, тривалість розвантаження, вантажопідйомність вагонів і цистерн) встановлюється за узгодженням з відповідними транспортними відомствами (залізничними, трубопровідними і ін.)

При встановленні вагової норми подачі повинна враховуватися місткість складу, розрахована відповідно до розділу 11.

2.11 Подача вантажних вагонів і відкатка порожняка повинні здійснюватися засобами відомств, відповідальних за експлуатацію залізниць і рухомого складу або промислового підприємства, на території якого розміщується котельня.

2.12 Для котелень продуктивністю більше 58,15 МВт при подачі палива або вивозі золи і шлаку автомобільним транспортом, основний автомобільний в'їзд, що зв'язує площадку котельні із зовнішньою мережею автомобільних доріг, повинен мати дві смуги руху.

Для котелень продуктивністю 58,18 МВт і менше незалежно від способу подачі палив і вивозу золи і шлаку достатньо передбачати улаштування однієї смуги під'їзної автомобільної дороги шириною не менше 4,5 м.

2.13 Проектами повинна передбачатися можливість під'їзду автомобільного транспорту до будинків і споруд котелень і обладнання, що встановлюється на відкритих площадках.

Дороги для автомобільного транспорту, які забезпечують ведення технологічного процесу, повинні мати вдосконалені капітальні покриття.

3 ОБ'ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ І КОНСТРУКТИВНІ
РІШЕННЯ

 

3.1 При проектуванні будинків і споруд котелень потрібно дотримуватись будівельних норм на проектування виробничих будівель, адміністративних і побутових будівель, споруд промислових підприємств і вказівок даного розділу.

При розміщенні в приміщеннях прибудованих, вбудованих і дахових котелень обладнання, яке є джерелом підвищеного шуму та вібрації, необхідно передбачати відповідні заходи згідно з вимогами будівельних норм із захисту від шуму.

При проектуванні прибудованих, вбудованих і дахових котелень повинні враховуватися вимоги нормативних документів на проектування основних будинків і споруд.

3.2 При проектуванні котелень потрібно забезпечувати єдине архітектурне і композиційне рішення всіх будинків і споруд, враховувати характер навколишньої забудови. Приміщення дахової котельні слід приймати одноповерховим. Позначка розташування вбудованих і дахових котелень, повинна бути доступна з автомобільних пожежних сходів або колінчастих автопідіймачів. Можливість розміщення котелень на висоті вище 30 м від позначки поверхні проїзду для пожежних машин повинна погоджуватися з територіальними органами державного пожежного нагляду.

3.3 Будинки котелень необхідно проектувати з прогонами одного напряму.

Компонувальні рішення з прогонами різних напрямів допускаються в умовах обмеженої площадки будівництва.

3.4 Об'ємно-планувальні і конструктивні рішення будинків і споруд котелень при необхідності повинні допускати можливість їх розширення.

3.5 Для забезпечення можливості великоблочного монтажу обладнання в стінах і перекриттях будівель котелень повинні передбачатися монтажні прорізи.

Такі прорізи, як правило, потрібно передбачати в торцевій стіні з боку розширення котельні.

3.6 Вбудовані і дахові котельні відділяються від суміжних приміщень негорючими перекриттями, стінами і перегородками з межею вогнестійкості не менше REI 45. Прибудовані котельні відділяються від основного будинку протипожежною стіною (стінами). Стіни і міжповерхові перекриття, що відділяють вбудовані і дахові котельні від інших приміщень, а також стіни, що відділяють прибудовані котельні від основного будинку, повинні бути парогазонепроникними.

Допускається передбачати дахові котельні, що встановлюються на плоскій покрівлі (в тому числі блок-модульні заводського виготовлення) в будинках ІІІа ступеню вогнестійкості, окремо розташовані котельні (у тому числі блок-модульні заводського виготовлення) продуктивністю не більше 30 МВт – в будинках ІІІа ступеню вогнестійкості, а продуктивністю не більше 15 МВт – в будинках ІVа ступеню вогнестійкості. При цьому будинки ІVа ступеню вогнестійкості не допускається застосовувати для котелень, що відносяться за п. 1.11 до першої категорії за надійністю відпуску тепла споживачам.

Площа скління вікон приміщень котельних залів окремо розташованих і прибудованих парових котелень продуктивністю 200 кг/год і більше з надлишковим тиском 0,8 МПа і більше та водогрійних котелень продуктивністю 4,65 МВт і більше з температурою нагріву води 150 0С і більше при використанні газоподібного і рідкого палива, а також приміщення котелень і пилоприготувальних при використанні палива в пилоподібному стані повинна складати не менше 30 % поверхні найбільшої за площею стіни приміщення із застосуванням віконного скла, що відноситься до легкоскидних конструкцій.

В приміщеннях котельного залу вбудованих і дахових котелень, що використовують газоподібне чи рідке паливо, належить передбачати зовнішні легкоскидні огороджуючі конструкції, площа і конструкція яких приймається при використанні газоподібного палива як для приміщень категорії А і при використанні рідкого палива, як для приміщень категорії Б.

Віконні прорізи, при необхідності, слід обладнувати сіткою для захисту від розкидання скла при аваріях.

3.7 Виходи з вбудованих і прибудованих котелень належить передбачати безпосередньо назовні. Марші сходів для вбудованих котелень допускається розташовувати в габаритах загальних сходових кліток, відділяючи ці марші від іншої частини сходової клітки перегородками і перекриттями із негорючих матеріалів з межею вогнестійкості не менше REI 45.

З дахової котельні необхідно передбачати не менше двох виходів, розташованих з протилежних боків приміщення, один з яких (основний) сполучає котельню зі сходовою кліткою основного будинку. При зовнішньому вході в котельню рекомендується передбачати тамбур для вітрового і теплового захисту. При довжині приміщення котельні до 12 м допускається улаштування одного (основного) виходу.

При розташуванні котельні на плоскій покрівлі потрібно передбачати виходи (вихід) з котельні безпосередньо на покрівлю і вихід на покрівлю з основної будівлі маршовими сходами.

Можливість використання загальних сходових кліток і ліфтів для експлуатації дахових котелень визначається розрахунком, виходячи з пропускної спроможності сходових кліток основного будинку і експлуатаційних потреб котельні.

Висота проходів до приміщення дахової котельні повинна бути не менше 2,2 м. Ширина проходів – не менше 1 м, дверей – не менше 0,8 м.

При улаштуванні проходів до дахової котельні і площадок для обслуговування обладнання через плоскі покрівлі конструкція і матеріали (негорючі) дорожніх покриттів повинні забезпечувати безпечний прохід пішоходів з урахуванням переміщення вантажів при експлуатації і ремонті обладнання котельні. Проходи і площадки обслуговування повинні мати негорючі поручні висотою не менше 0,9 м із суцільною обшивкою низу на висоту не менше 0,1 м.

В основних будинках повинні передбачатися захисні пристрої, що запобігають можливості несанкціонованого проникнення у вбудовані і дахові котельні і доступ до їх допоміжного обладнання.

Конструкція плоскої покрівлі основного будинку на відстані не менше 6 м від зовнішніх стін приміщення розташованої на ній дахової котельні, повинна виконуватися з негорючих матеріалів.

Допускається застосування водоізоляційного килима покрівлі з горючих матеріалів при умові захисту його від вигоряння залізобетонними плитами або бетонною стяжкою товщиною не менше 20 мм.

Відмітка низу прорізів у зовнішніх стінах дахової котельні розташованої на плоскій покрівлі (крім дверних) повинна перевищувати рівень прилеглого даху основної будівлі не менше ніж на 0,5 м.

Допускається безпосередній вихід із дахової котельні, що розташовується на плоскій покрівлі або в об'ємі горища, на загальну сходову клітку.

Проходи до дахових котелень, їх допоміжного обладнання і виходи від котелень на загальну сходову клітку допускається суміщати тільки з проходами до інженерного обладнання і комунікацій будинку.

3.8 Надбункерні галереї для розміщення транспортних механізмів паливоподачі повинні бути відділені від котельних залів негорючими перегородками (без прорізів) з межею вогнестійкості не менше ЕI 15.

3.9 Внутрішні поверхні огороджуючих конструкцій приміщень паливоподачі і пилоприготування повинні бути гладкими і забарвленими вологостійкими фарбами в світлі тони.

Наявні виступи повинні виконуватися з укосами під кутом 60° до горизонту і забарвлюватися вологостійкими фарбами.

Металеві сходи і площадки в приміщеннях паливоподачі потрібно проектувати наскрізними.

Бункери для сирого вугілля та пилу потрібно проектувати з урахуванням норм на проектування теплових електростанцій.

3.10 В будинках і приміщеннях котелень з явними надмірними тепловиділеннями, величина опору теплопередачі зовнішніх огороджуючих конструкцій не нормується, за винятком огороджуючих конструкцій зони з постійним перебуванням працюючих (на висоту 2,4 м від рівня робочої площадки).

Віконні рами вище вказаного рівня допускається проектувати з одинарним склінням.

3.11 Площу і розміщення віконних прорізів в зовнішніх стінах потрібно визначати за умови природного освітлення, а також з урахуванням вимог аерації до забезпечення необхідної площі отворів, що відкриваються, та вимог п. 3.6. Площа віконних отворів, як правило, повинна бути мінімальною.

Коефіцієнт природного освітлення при бічному освітленні в будинках і спорудах котелень належить приймати рівним 0,5, крім приміщень лабораторій, щитів автоматики і ремонтних майстерень, для яких цей коефіцієнт приймається рівним 1,5.

Коефіцієнт природного освітлення приміщень окремо розташованих водопідготовчих установок потрібно приймати у відповідності з будівельними нормами на проектування зовнішніх мереж і споруд водопостачання.

3.12 Рівні звукового тиску і рівні звуку на постійних робочих місцях і біля щитів контролю та управління потрібно приймати відповідно до санітарних норм проектування промислових підприємств.

Рівні звукового тиску і вібрації в приміщеннях суміжних із котельнею і на прилеглій території не повинні перевищувати допустимих величин.

3.13 Зовнішні огороджуючі конструкції наземної частини споруд паливоподачі, для палива з виходом летючих речовин на горючу масу 20 % і більше (розвантажувальних пристроїв, дробильних відділень, транспортерних галерей, вузлів пересипання, надбункерних галерей) потрібно проектувати виходячи з того, що площа легкоскидних конструкцій повинна бути не менше 0,03 м2 на 1 м3 об'єму приміщення. Віконні рами в будинках і приміщеннях паливоподачі повинні передбачатися одинарними і розташовуватися, як правило, в одній площині з внутрішньою поверхнею стін.

3.14 Перелік професій працівників котелень за групами виробничих процесів і склад спеціальних побутових приміщень та пристроїв потрібно приймати згідно з додатком Б.

3.15 При кількості працюючих в котельні в найбільш чисельній зміні 30 осіб і більше склад приміщень побутових, громадського харчування і культурного обслуговування приймається у відповідності з будівельними нормами на проектування адміністративних і побутових будинків.

В чисельність працюючих необхідно включати персонал, зайнятий на ремонтних і налагоджувальних роботах.

3.16 При кількості працюючих в котельні в найбільш чисельній зміні від 12 до 30 осіб повинні передбачатися слідуючи допоміжні приміщення: кімната начальника котельні або конторське приміщення, гардеробні з умивальниками, туалети, душова, кімната приймання їжі і комора прибирального інвентарю.

При кількості працюючих в котельні в найбільш численній зміні менше 12 осіб з перерахованих допоміжних приміщень може не передбачатися кімната начальника котельні або конторське приміщення, а також умивальник у приміщенні гардеробної (допускається користування умивальником при туалеті) та кімната приймання їжі.

Як побутові приміщення можуть використовуватися відповідні приміщення інших підприємств.

3.17 В окремо розташованих будинках насосних станцій рідкого палива з постійним обслуговуючим персоналом потрібно передбачати гардеробну, туалет, душову, кімнату обігріву. В окремо розташованих будинках водопідготовки потрібно передбачати гардеробну, туалет, душову.

3.18 Площі приміщень, вказаних в п.п 3.16,3.17, встановлюються у відповідності з будівельними нормами на проектування адміністративних та побутових будинків.

3.19 Несучі конструкції будинків і споруд, як правило, потрібно проектувати виходячи з умов виконання робіт усього нульового циклу до початку монтажу каркаса і обладнання.

3.20 Конструкція торцевої стіни, що зводиться з боку розширення будинку котельні, повинна допускати можливість такого розширення.

3.21 Перекриття каналів в приміщеннях котелень рекомендується передбачати із збірного залізобетону на рівні чистої підлоги.

Перекриття ділянок каналів, де за умовами експлуатації необхідне зняття плит, можуть прийматися з рифленої сталі. Маса з’ємного щита або плити не повинна перевищувати 50 кг.

3.22 Конструкції каналів, підлоги і фундаментів під обладнання повинні бути розраховані на навантаження переміщення обладнання від монтажних отворів до місця його установлення і повинні забезпечувати можливість проїзду вантажопідйомних механізмів.

Підлоги вбудованих і дахових котелень для запобігання заливанню сусідніх приміщень основних будинків повинні мати гідроізоляцію, розраховану на висоту розливу води до 10 см.

3.23 Технологічне обладнання зі статичними і динамічними навантаженнями, що не викликають в підстилаючому бетонному шарі підлоги напружень, які перевищують напруження впливу монтажних і транспортних навантажень, можливо встановлювати без фундаментів.

3.24 Транспортерні галереї, як правило, в місцях їх примикання до будинків котелень не повинні спиратися на каркас і огороджуючі конструкції будинку.

3.25 В котельні можуть передбачатися приміщення для складування запчастин.

4 ПАЛИВО

 

4.1 Види основного, резервного або аварійного палива, а також необхідність резервного або аварійного виду палива для котелень, що проектуються та реконструюються визначаються в порядку, встановленому чинним законодавством.

4.2 При переведенні котелень з котлами, обладнаними камерними топками для спалення твердого палива, на спалення газоподібного необхідність і вид резервного палива визначаються у встановленому порядку.

4.3 Розпалювання і «підсвічення» котлів з камерними топками для спалення твердого палива потрібно передбачати паливним мазутом або газоподібним паливом, виходячи з вимог виробників котлів.

5 ТОПКОВІ ПРИСТРОЇ

 

Топкові пристрої приймаються відповідно до заводського компонування котлів. Зміни компонування котлів і топкових пристроїв повинні бути узгоджені із заводами-виробниками котлів.

6 КОТЛИ І ХВОСТОВІ ПОВЕРХНІ НАГРІВУ

 

6.1 Для котелень в якості генераторів тепла потрібно застосовувати парові, водогрійні і пароводогрійні котли (включаючи газові водонагрівачі), що виготовляються промисловістю.

Продуктивність, ККД, аеродинамічний опір і інші параметри роботи котлів приймаються за даними заводів-виробників.

Установлення водогрійних котлів продуктивністю більше 11,63 МВт допускається тільки при умові, якщо котельня забезпечена двома незалежними джерелами живлення електроенергією.

6.2 Проект реконструкції котлоагрегату необхідно виконувати за узгодженням із заводами-виробниками або конструкторською організацією, яка розробила проект котлоагрегату, а при відсутності автора проекту котла – зі спеціалізованою організацією з котлобудування. При цьому теплові, аеродинамічні і інші розрахунки проводяться у відповідності з галузевими нормативними документами з котлобудування.

6.3 При проектуванні котелень потрібно виходити з умов комплектної поставки котлоагрегатів, включаючи топкові пристрої, хвостові поверхні нагріву, тягодуттьові установки, золоуловлювачі, контрольно-вимірювальні прилади, засоби регулювання і управління.

6.4 Як хвостові поверхні нагріву можуть застосовуватись повітропідігрівачі, поверхневі і контактні економайзери. Поверхневі економайзери і повітропідігрівачі приймаються в заводській комплектації котлоагрегатів. Контактні водяні економайзери можуть застосовуватися для нагріву води систем технологічного гарячого водопостачання. Використання тепла, отриманого в контактних економайзерах, для побутового гарячого водопостачання допускається при наявності проміжних теплообмінників.

Контактні економайзери можуть встановлюватися безпосередньо за котлами або після поверхневих економайзерів.

6.5 Хвостові поверхні нагріву потрібно проектувати індивідуально до кожного котлоагрегату. Проектування групових економайзерів допускається, як виключення, для реконструкції котельні.

6.6 Економайзери застосовуються для нагріву живильної води парових котлів і води систем теплопостачання.

Допускається переключення економайзерів із нагріву води для закритих систем теплопостачання на нагрів живильної води котлів.

Не допускається переключення економайзерів із нагріву живильної води парових котлів на нагрів води для відкритих систем теплопостачання або систем гарячого водопостачання.

6.7 Чавунні економайзери застосовуються для нагріву живильної води парових котлів і води для систем теплопостачання з робочим тиском не більше 2,4 МПа.

6.8 Стальні економайзери допускається застосовувати для нагріву живильної води парових котлів, що працюють на газоподібному паливі, при умові, якщо температура води на вході в економайзер не нижче 65°С, і на сірчаному рідкому паливі, якщо температура води на вході в економайзер не нижче 135°С.

6.9 Індивідуальні економайзери потрібно проектувати невимикальними, при цьому на вході води в економайзери повинні передбачатися автоматичні регулятори, що забезпечують безперервне живлення котлів.

6.10 В економайзерах для підігрівання живильної і мережевої води необхідно передбачати напрям потоку води знизу вгору. При двоколонкових економайзерах живильної води холодну воду потрібно підводити у другу за ходом газів колонку. Рух живильної води повинен здійснюватися знизу вгору в обох колонках економайзера.

6.11 Повітропідігрівачі застосовуються у випадках, коли підігрівання повітря необхідне для інтенсифікації і стійкості процесу горіння або підвищення економічності та екологічності роботи топки; при цьому температура повітря на вході у повітропідігрівач повинна бути на 5-10 °С вище за температуру точки роси димових газів.

7 ГАЗОПОВІТРЯНИЙ ТРАКТ, ДИМОВІ ТРУБИ,
ОЧИЩЕННЯ ДИМОВИХ ГАЗІВ

ГАЗОПОВІТРЯНИЙ ТРАКТ

 

7.1 При проектуванні котелень тягодуттьові установки (димососи і дуттьові вентилятори) потрібно приймати відповідно до технічних умов заводів-виробників. Як правило, тягодуттьові установки повинні передбачатися індивідуальними до кожного котлоагрегату.

7.2 Групові (для окремих груп котлів) або загальні (для всієї котельні) тягодуттьові установки допускається застосовувати при проектуванні нових котелень з котлами продуктивністю до 1 МВт включно і при проектуванні реконструкції котелень.

7.3 Групові або загальні тягодуттьові установки потрібно проектувати з двома димососами і двома дуттьовими вентиляторами.

Розрахункова продуктивність котлів, для яких передбачаються ці установки, забезпечується паралельною роботою двох димососів і двох дуттьових вентиляторів.

7.4 Проектування газоповітряного тракту котелень виконується відповідно до нормативного методу аеродинамічного розрахунку котельних установок.

7.5 Газовий опір котлів, що серійно випускаються потрібно приймати за даними заводів-виробників.

7.6 В залежності від гідрогеологічних умов і компоновочних рішень котлоагрегатів газоходи можуть бути підземними, наземними або надземними. Газоходи потрібно передбачати цегляними, залізобетонними або металевими.

7.7 Для ділянок газоходів, в яких можливе скупчення золи, повинні передбачатися пристрої для очищення.

7.8 Для котелень, що працюють на сірчаному паливі, при можливості утворення в газоходах конденсату, потрібно передбачати захист від корозії внутрішніх поверхонь газоходів у відповідності з будівельними нормами з захисту будівельних конструкцій від корозії.

ДИМОВІ ТРУБИ

 

7.9 Для котельні необхідно передбачати одну димову трубу. Більшу кількість труб допускається передбачати при відповідному обґрунтуванні.

В котельнях з теплогенераторами на основі газових проточних водонагрівачів, як правило, передбачаються відособлені газоходи для кожного теплогенеруючого модуля.

Можливість застосування однієї димової труби для декількох теплогенераторів повинна визначатися відповідним розрахунком.

Переріз, висота газоходів, необхідність оснащення їх стабілізаторами тяги визначаються відповідно до технічних умов підприємств-виробників теплогенераторів, результатів аеродинамічного розрахунку і розрахунку розсіювання викидів шкідливих речовин в атмосферу.

7.10 Висота димових труб при штучній тязі визначається відповідно до розрахунку розсіювання в атмосфері шкідливих речовин, що містяться у викидах підприємств і санітарних норм проектування промислових підприємств. Висота димових труб при природній тязі визначається на основі результатів аеродинамічного розрахунку газоповітряного тракту і перевіряється за умовами розсіювання в атмосфері шкідливих речовин.

При розрахунку розсіювання в атмосфері шкідливих речовин, потрібно приймати максимально допустимі концентрації золи, оксидів сірки, двоокису азоту і окису вуглецю.

При цьому кількість шкідливих викидів, що виділяються приймається, як правило, за даними заводів-виробників котлів або відповідних випробувань, при відсутності цих даних – визначається розрахунковим шляхом.

Висота устя димових труб для вбудованих, прибудованих і дахових котелень повинна бути вищою за межу вітрового підпора, але не менше 0,5 м вище даху, або не менше 2 м над покрівлею, що експлуатується.

7.11 З метою попередження проникнення димових газів в товщу конструкцій цегляних і залізобетонних труб не допускається позитивний статичний тиск на стінки газовідвідного ствола.

Перевірний розрахунок повинен виконуватися для зимового і літнього розрахункових режимів роботи котелень.

7.12 Розрахунок висоти димової труби і вибір конструкції захисту внутрішньої поверхні її ствола від агресивного впливу середовища повинні виконуватися виходячи з умов спалення основного і резервного палива.

7.13 Світлове огородження димових труб і зовнішнє маркірувальне фарбування визначаються у встановленому порядку.

ОЧИЩЕННЯ ДИМОВИХ ГАЗІВ

 

7.14 Котельні, призначені для роботи на твердому паливі (вугіллі, торфі, сланці і відходах деревини), повинні бути обладнані установками для очищення димових газів від золи у випадках, коли

арв > 5000,

де АР - вміст золи в робочій масі палива, %;

    В - максимальна витрата палива, кг.

 

Примітка.

При застосуванні твердого палива як аварійного установка золоуловлювачів не потрібна.

7.15 Вибір типу золоуловлювачів проводиться в залежності від об'єму газів, що очищаються, необхідного ступеню очищення і компонувальних можливостей. Об'єми газів приймаються при їх робочій температурі.

7.16 Коефіцієнти очищення золоуловлюючого обладнання приймаються за розрахунком і повинні бути в межах встановлених додатком В.

7.17 Установлення золоуловлювачів необхідно передбачати на всмоктувальній стороні димососів, як правило, на відкритих площадках.

При відповідному обґрунтуванні допускається установлення золоуловлювачів у приміщенні.

7.18 Золоуловлювачі передбачають індивідуальними до кожного котлоагрегату. В окремих випадках допускається передбачати на декілька котлів групу золоуловлювачів або один секційний апарат.

7.19 Індивідуальні золоуловлювачі не повинні мати обвідних газоходів.

7.20 Форма і внутрішня поверхня бункера золоуловлювача повинні забезпечувати повний спуск золи самопливом, при цьому кут нахилу стінок бункера до горизонту приймається 60° і в обґрунтованих випадках допускається не менше 55°.

Бункери золоуловлювачів повинні мати герметичні затвори.

7.21 Швидкість газів в газоході, що підводить повітря до золоуловлюючих установок, потрібно приймати не менше 12 м/с.

7.22 «Мокрі» іскрогасники потрібно застосовувати в котельнях, призначених для роботи на відходах деревини, у випадках коли АРВ £ 5000. Після золоуловлювачів іскрогасники не встановлюються.

8 ТРУБОПРОВОДИ

 

8.1 Магістральні паропроводи, до яких приєднуються парові котли, передбачаються одинарними секціонованими або подвійними в котельнях першої категорії і можуть бути одинарними несекціонованими в котельнях другої категорії.

Магістральні живильні трубопроводи парових котлів проектуються подвійними при технічній необхідності і для котелень першої категорії. В інших випадках ці трубопроводи повинні передбачатися одинарними несекціонованими.

Магістральні подаючі і зворотні трубопроводи системи теплопостачання, до яких приєднуються водогрійні котли, водопідігрівні установки і мережеві насоси, повинні передбачатися одинарними секціонованими або подвійними для котелень першої категорії незалежно від величини витрати тепла і для котелень другої категорії при витраті тепла 350 МВт і більше. В інших випадках ці трубопроводи можуть бути одинарними несекціонованими.

Для котелень із котлами при тиску пари до 0,07 МПа і температурою води до 115 °С включно незалежно від категорії магістральні паропроводи, живильні трубопроводи, подаючі і зворотні трубопроводи системи теплопостачання приймаються одинарними несекціонованими.

8.2 Трубопроводи пари і води від магістралей до обладнання і з'єднувальні трубопроводи між обладнанням, як правило, передбачаються одинарними.

8.3 Арматура котла і його трубопроводи повинні прийматися відповідно до вимог Правил котлонагляду.

8.4 Діаметри трубопроводів пари потрібно приймати виходячи з максимальних годинних розрахункових витрат теплоносія і допустимих втрат тиску. При цьому швидкості теплоносія рекомендується приймати не більше:

для перегрітої пари при умовному проході труб, мм:

до 200 - 40 м/с;

понад 200 - 70 м/с;

 

для насиченої пари при умовному проході труб, мм:

до 200 - 30 м/с;

понад 200 - 60 м/с.

8.5 Мінімальні відстані в світлі між поверхнями теплоізоляційних конструкцій суміжних трубопроводів і від поверхні теплової ізоляції трубопроводів до будівельних конструкцій будинку рекомендується приймати відповідно до додатку Г.

8.6 Розташування трубопроводів рідкого палива в приміщеннях котелень потрібно передбачати відкритим, щоб забезпечити до них вільний доступ. Розташування трубопроводів рідкого палива нижче нульової відмітки не допускається.

8.7 Для трубопроводів рідкого палива повинні передбачатися електрозварні труби і стальна арматура.

Вибір та розташування арматури і трубопроводів газоподібного палива здійснюється у відповідності з будівельними нормами на проектування газопостачання.

8.8 З'єднання трубопроводів повинно передбачатися зварними. На фланцях допускається приєднання трубопроводів до арматури і обладнання.

Застосування муфтових з'єднань допускається на трубопроводах пари і води четвертої категорії з умовним діаметром не більше 100 мм, а також для котелень із тиском пари до 0,07 МПа включно і температурою води до 115 °С включно . Для трубопроводів, розташованих у межах котлів, із тиском пари більше 0,07 МПа включно і температурою води більше 115°С включно застосування муфтових з'єднань може передбачатися відповідно до вимог Правил котлонагляду.

8.9 Ділянки, що відключаються, а також нижні і кінцеві точки паропроводів повинні мати пристрої для періодичного продування і відведення конденсату (штуцера з вентилями).

8.10 На спускних, продувочних і дренажних лініях трубопроводів з тиском пари до 0,07 МПа включно і температурою води до 115 °С включно потрібно передбачати установку одного запірного вентиля (засувки); на трубопроводах з тиском пари більше 0,07 МПа і температурою води більше 115 °С відповідно до вимог Правил котлонагляду.

8.11 Для періодичного спуску води або періодичного продування котла потрібно передбачати загальні збірні спускні і продувочні трубопроводи.

8.12 Труби від запобіжних клапанів повинні виводитися за межі котельні і мати пристрої для відведення води. Площа перетину труби повинна бути не менше подвійної площі перетину запобіжного клапана.

8.13 Для установлення вимірювальних діафрагм і відбірних пристроїв на трубопроводах повинні передбачатися прямі ділянки довжиною, що визначається розрахунком.

8.14 Засувки діаметром 500 мм і більше повинні прийматися з електроприводом.

Установка засувок з електроприводами на трубопроводах меншого діаметра передбачається при відповідному обґрунтуванні (за умовами роботи насосних агрегатів і обладнання, безпеки, дистанційного управління, автоматизації).

8.15 При конструюванні трубопроводів котелень крім даних Норм потрібно дотримуватися будівельних норм на проектування теплових мереж, а також Правил котлонагляду.

Трубопроводи прибудованих, вбудованих і дахових котелень, що проходять всередині основної будівлі, розглядаються як внутрішні інженерні мережі.

8.16 Можливість і умови установлення запобіжних клапанів водогрійних котлів з температурою нагріву води до 115°С включно на загальному трубопроводі, до якого приєднані котли, визначаються Правилами котлонагляду.

9 ДОПОМІЖНЕ ОБЛАДНАННЯ

 

9.1 В проекті потрібно передбачати деаерацію додаткової води і всіх потоків конденсату, що поступають в котельню.

9.2 Продуктивність деаераторів повинна забезпечувати деаерацію:

живильної води парових котлів – за установленою продуктивністю котельні (без урахування резервної продуктивності котлів), з урахуванням власних потреб котельні;

підживлювальної води при закритих і відкритих системах теплопостачання, для теплових мереж гарячого водопостачання – у відповідності з будівельними нормами на проектування теплових мереж і гарячого водопостачання.

9.3 В проектах котелень з паровими котлами при відкритих системах теплопостачання і централізованих системах гарячого водопостачання передбачаються, як правило, окремі деаератори живильної і підживлюючої води системи теплопостачання (по одному деаератору кожного призначення).

Загальний деаератор допускається передбачати при закритій системі теплопостачання.

Запас деаерованної води приймається не менше як на 20 хвилин її витрати.

9.4 Більше одного деаератора допускається передбачати:

в котельнях першої категорії;

при значних коливаннях навантажень, коли один деаератор не може забезпечувати необхідну якість води;

при навантаженнях, які не можуть бути забезпечені одним деаератором;

при застосуванні стальних економайзерів.

9.5 При установці одного деаератора необхідно передбачати можливість подачі води до живильних насосів поза деаератором (на період його ремонту).

9.6 Для деаерації живильної води парових котлів можна передбачати деаератори атмосферного або підвищеного тиску, хімічну деаерацію. В котельнях з водогрійними котлами рекомендується передбачати вакуумні деаератори; для котельних з паровими і водогрійними котлами тип деаератора (вакуумний або атмосферний) установлюється на основі техніко-економічних розрахунків.

9.7 При паралельному включенні двох і більше деаераторів атмосферного або підвищеного тиску потрібно передбачати зрівнювальні лінії по воді і парі, а також забезпечувати розподіл води і пари пропорційно продуктивності деаераторів.

Паралельне включення вакуумних деаераторів, як правило, не передбачається.

9.8 Для створення розрідження у вакуумних деаераторах потрібно застосовувати, як правило, вакуум-насоси, а також водоструминні або пароструминні ежектори. Для водоструминних ежекторів необхідно передбачати насоси і баки робочої води. Місткість баків робочої води повинна бути не менше трьоххвилинної продуктивності деаератора.

9.9 Незалежно від типу деаераторів для підживлення теплових мереж і систем централізованого гарячого водопостачання потрібно передбачати максимально можливе підігрівання води до надходження її в деаератори.

9.10 В деаераторах живильної води парових котлів попереднє   підігрівання води потрібно передбачати тільки виходячи з умови, що нагрів води в процесі деаерації не повинен перевищувати величин, встановлених документацією на термічні деаератори.

9.11 В системі живлення парових котлів, крім деаераторних баків, додаткові ємкості, як правило, не передбачаються.

9.12 При вакуумній деаерації підживлювальної води для закритих систем теплопостачання передбачається установлення проміжних баків деаерованної води.

При відкритих системах теплопостачання і централізованих системах гарячого водопостачання подача води з вакуумних деаераторів, як правило, передбачається безпосередньо в баки-акумулятори (без установлення проміжних баків).

9.13 Висоту установлення деаераторів, живильних і конденсатних баків потрібно приймати виходячи з умови створення підпору у відцентрових насосів, що виключає можливість скипання води в насосах.

9.14 При визначенні продуктивності живильних насосів потрібно враховувати витрати:

на живлення всіх робочих парових котлів;

на безперервне продування котлів;

на пароохолодники котлів;

на редукційно-охолоджуючі і охолоджуючі установки.

9.15 Живильні пристрої котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа проектуються відповідно до вимог Правил котлонагляду.

9.16 Для живлення котлів з тиском пари більше 0,07 МПа можуть передбачатися насоси з паровим приводом (поршневі безмастильні або турбонасоси) з використанням відпрацьованої пари, при цьому потрібно передбачати резервний насос з електроприводом.

При неможливості використання відпрацьованої пари від насосів із паровим приводом потрібно передбачати:

насоси тільки з електроприводом – при наявності двох незалежних джерел живлення електроенергією;

насоси з електричним і паровим приводами – при одному джерелі живлення електроенергією. Для живлення котлів із тиском пари не більше 0,5 МПа або котлів продуктивністю до 1 т/год включно допускається застосування живильних насосів тільки з електроприводом при одному джерелі живлення електроенергією.

Кількість і продуктивність живильних насосів вибирається за умови, щоб у разі зупинки найбільшого за продуктивністю, насоса ті, що залишилися забезпечили подачу води в кількості, визначеній у відповідності з п. 9.14.

В котельнях другої категорії, в яких передбачаються котли в полегшеній або легкій обмурівці з камерним спаленням, при умові що тепло, акумульоване топкою, не може привести до перегріву металу елементів котла при виході з ладу живильного насоса і автоматичному відключенні подачі палива в топку, сумарна продуктивність живильних насосів визначається, виходячи з вимог п. 9.14 (без урахування можливої зупинки одного з живильних насосів). У цьому випадку кількість насосів повинна прийматися не менше двох (без резервного).

9.17 Живильні насоси з характеристиками, що допускають їх паралельну роботу, слід приєднувати до загальних живильних магістралей. При застосуванні насосів, що не допускають їх паралельну роботу, потрібно передбачати можливість живлення котлів роздільними магістралями.

9.18 Продуктивність водопідігрівальних установок визначається за максимальною годинною витратою тепла на опалювання і вентиляцію і розрахунковою максимальною витратою тепла на гаряче водопостачання, що визначаються у відповідності з будівельними нормами на проектування теплових мереж з урахуванням режиму роботи теплових мереж.

9.19 Кількість підігрівачів для систем опалювання і вентиляції повинна бути не менше двох. Резервні підігрівачі не передбачаються; при цьому в котельнях першої категорії при виході з ладу одного підігрівача, інші повинні забезпечувати відпуск тепла в режимі найхолоднішого місяця.

9.20 Для відпуску води різних параметрів (на опалювання і вентиляцію, побутове і технологічне гаряче водопостачання), а також для роботи підігрівачів в різних режимах (піковому або базисному) рекомендується передбачати окремі групи водопідігрівних установок.

9.21 Вибір напору, продуктивності та числа мережевих і підживлювальних насосів для відкритих і закритих систем теплопостачання, а також насосів для установок збору і перекачування конденсату потрібно проводити у відповідності з будівельними нормами на проектування теплових мереж.

При цьому для водогрійних котелень продуктивністю до 3,75 МВт включно, із температурою підігрівання води не вище 115°С, в залежності від місцевих умов, резервні насоси можуть бути встановлені безпосередньо в котельні або зберігатися на складі.

Підживлення систем опалювання підключених до таких котелень, в залежності від місцевих умов, може здійснюватися автоматично або вручну обслуговуючим персоналом.

9.22 В установках централізованого гарячого водопостачання кількість насосів гарячого водопостачання визначається відповідно до режиму роботи системи гарячого водопостачання.

9.23 При вимозі заводів-виробників водогрійних котлів про необхідність підтримки постійної температури води на вході або виході з котла потрібно передбачати установлення рециркуляційних насосів.

9.24 В залежності від якості конденсату, що повертається від зовнішніх споживачів, потрібно передбачати можливість безпосередньої подачі його в деаератори спільного оброблення з вихідною водою або оброблення в спеціальній установці.

Конденсат від теплоутилізаторів прихованої теплоти пароутворення димових газів може бути використаний у системі підживлення котлів після спеціального оброблення або скинутий у каналізацію після нейтралізації.

9.25 В котельнях для відкритих систем теплопостачання і в котельнях з установками для централізованого гарячого водопостачання, як правило, передбачаються баки-акумулятори гарячої води.

Вибір баків-акумуляторів, їх розміщення проводиться у відповідності з будівельними нормами на проектування теплових мереж.

При техніко-економічному обґрунтуванні баки-акумулятори можна не передбачати.

9.26 Вибір редукційно-охолоджувальних установок (РОУ), редукційних установок (РУ) і охолоджувальних установок (ОУ) проводиться з урахуванням технічних умов заводів-виробників.

9.27 Резервні РОУ, РУ і ОУ допускається передбачати на вимогу споживача. Допускається передбачати обвідні лінії поза РУ з установленням на них ручних регулюючих органів і запобіжних клапанів.

10 ВОДОПІДГОТОВКА І ВОДНО-ХІМІЧНИЙ РЕЖИМ

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

 

10.1 При проектуванні водопідготовки повинні передбачатися рішення з оброблення води для живлення парових котлів, систем теплопостачання і гарячого водопостачання, а також з контролю якості води і пари.

В залежності від місцевих умов, для підживлення, первинного і аварійного заповнення контурів циркуляції котлів і системи опалювання, може використовуватися вода, виготовлена сторонніми водопідготовчими установками. При цьому в котельні повинен передбачатися пристрій заповнення.

10.2 Водно-хімічний режим роботи котельні повинен забезпечувати роботу котлів, пароводяного тракту, тепловикористовуючого обладнання і теплових мереж без корозійних пошкоджень і відкладення накипу та шламу на внутрішніх поверхнях, отримання пари і води необхідної якості.

10.3 Технологію обробки води слід вибирати в залежності від вимог до якості пари, живильної і котлової води, вод для систем теплопостачання і гарячого водопостачання, кількості і якості стоків, що скидаються, а також від якості вихідної води.

10.4 Вода для живлення парових котлів і підживлення теплових мереж закритих систем теплопостачання повинна відповідати вимогам до води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання.

10.5 Вода для підживлення теплових мереж відкритих систем теплопостачання і систем гарячого водопостачання повинна відповідати вимогам нормативних документів до питної води.

Санітарна обробка вихідної води для систем гарячого водопостачання в проектах котелень не передбачається.

10.6 Вимоги до якості живильної води, котлової води парових котлів приймаються відповідно до Правил котлонагляду. При цьому повинні враховуватися вимоги заводів-виробників котлів.

10.7 Норми якості води для підживлення теплових мереж повинні задовольняти вимогам Правил котлонагляду, правил на проектування теплових мереж та враховувати вимоги заводів-виробників котлів.

Застосування не розглянутих у даному розділі способів та схем обробки води (у тому числі фізичних) приймається за відповідними технічними умовами.

ПОПЕРЕДНЯ ОБРОБКА ВОДИ

 

10.8 При використанні води з поверхневих джерел належить передбачати:

а) фільтрування на освітлювальних фільтрах для видалення зважених речовин при їх кількості до 100 мг/л.

Необхідна попередня коагуляція, якщо окислювання води більше 15 мг/л О2 або концентрація з'єднань заліза більше 1 мг/л (в нефільтрованій пробі);

б) коагуляцію в освітлювачах і подальшим фільтруванням на освітлювальних фільтрах для видалення зважених речовин при їх кількості більше 100 мг/л, для видалення органічних включень – при величині окислювання води більше 15 мг/л О2 протягом більше 30 діб щорічно, для зменшення вмісту з'єднань заліза; вказану обробку потрібно передбачати при величині лужності вихідної води до 1,5 ммоль/л;

в) вапнування з коагуляцією в освітлювачах і подальшим фільтруванням на освітлювальних фільтрах для зменшення лужності, солевмісту, вмісту з'єднань заліза, органічних включень, видалення зважених речовин при їх кількості більше 100 мг/л; вказану обробку потрібно передбачати при величині лужності вихідної води більше 1,5 ммоль/л;

г) содовапнування з коагуляцією в освітлювачах і подальшим фільтруванням на освітлювальних фільтрах; вказану обробку необхідно передбачати для води з величиною загальної жорсткості, що перевищує величину загальної лужності;

д) їдконатрове зм’якшення з коагуляцією і подальшим фільтруванням на освітлювальних фільтрах. Застосування методу допускається при умові:

в.в. + СО2 = ЖСа + Лн + Дк,

де       Лв.в.– лужність вихідної води, ммоль/л;

СО2 – вміст вільної вуглекислоти у вихідній воді, ммоль/л;

ЖСа –кальцієва жорсткість, ммоль/л;

Лн –надмірна лужність обробленої води, що приймається 1-1,5 ммоль/л;

 Дк – доза коагулянту, яка додається у воду, що обробляється, ммоль/л.

10.9 При застосуванні коагуляції потрібно передбачати

підлуження води з лужністю менше 1 ммоль/л – для інтенсифікації процесу коагуляції і створення оптимального значення рН;

дозування хлору або розчину хлорного заліза – при наявності колоїдних органічних речовин, а також при коагуляції сірчанокислим закисним залізом.

Для інтенсифікації коагуляції і коагуляції з вапнуванням потрібно передбачати застосування флокулянтів.

Вибір одного з вказаних методів проводиться на основі пробної коагуляції або пробного знезалізнювання вихідної води.

10.10 Дози реагентів для попередньої обробки води потрібно приймати у відповідності з будівельними нормами на проектування зовнішніх мереж і споруд водопостачання.

ДОКОТЛОВА ОБРОБКА ВОДИ ДЛЯ
ЖИВЛЕННЯ ПАРОВИХ КОТЛІВ

 

10.11 Спосіб обробки води для живлення парових котлів потрібно приймати виходячи з вимог даного розділу і допустимої величини безперервної продувки котлів.

10.12 При використанні води господарсько-питного водопроводу, води з поверхневих джерел, що пройшла попередню обробку (пп. 10.8-10.10), води з підземних джерел, що пройшла при необхідності знезалізнювання (див. примітку), а також води з підземних і поверхневих джерел з вмістом зважених речовин не більше 8 мг/ кг і кольоровістю не більше 30 градусів рекомендується передбачати:

а) натрій-катіонування одноступеневе – для зменшення загальної жорсткості до 0,1 ммоль/л, двоступеневе – нижче 0,1 ммоль/л. Вказаний метод допускається застосовувати при карбонатній жорсткості менше 7 ммоль/л.

Після натрій-катіонування можуть застосовуватися корекційні методи обробки води:

нітрування – для попередження міжкристалічної корозії металу котлів;

амінування – для зменшення вмісту в парі вільної вуглекислоти і зменшення корозії пароконденсатного тракту;

фосфатування або трилонування – для захисту від відкладень накипу поверхонь нагріву котлів із тиском пари більше 1,3 МПа;

сульфітування – для видалення нітритів із живильної води котлів із тиском пари до 3,9 МПа включно;

б) водень-натрій-катіонування – паралельне або послідовне з нормальною або «голодною» регенерацією водень-катіонітних фільтрів для зменшення жорсткості, лужності і солевмісту живильної води, а також кількості вуглекислоти в парі. Умови застосування вказаного методу потрібно приймати у відповідності з будівельними нормами на проектування зовнішніх мереж і споруд водопостачання;

в) натрій-хлор-іонування – для зменшення загальної жорсткості, в тому числі карбонатної, і вмісту вуглекислоти в парі, вказаний метод допускається застосовувати при відношенні величини бікарбонатної лужності до суми величин сульфатів, нітратів і нітритів рівному або більшому 1, вмісту аніонів сильних кислот (крім хлор-іона) – рівному або більшому 2 ммоль/л і відсутності органічних речовин і заліза;

г) амоній-натрій-катіонування – для зменшення жорсткості, лужності, солевмісту живильної води і вмісту вуглекислоти в парі, вказаний метод може застосовуватися, якщо в парі допускається наявність аміаку;

д.) часткове знесолення іонуванням для зменшення мінералізації води.

Примітки:

1. При натрій-катіонуванні вміст заліза у воді, що обробляється, не повинен перевищувати 0,3 мг/л, при водень-натрій-катіонуванні – 0,5 мг/л, при натрій-хлор-іонуванні і частковим знесоленні іонуванням залізо повинно бути відсутнім (перед аніонітними фільтрами).

2. Знезалізнення води з підземних джерел потрібно, як правило, передбачати шляхом фільтрування аерованної води на фільтрах із зернистим завантаженням, яке покрито оксидами заліза або з'єднаннями марганцю.

3. При застосуванні водень-катіонування, натрій-хлор-іонування, амоній-натрій-катіонування попереднє реагентне зм’якшення в освітлювачах, як правило, передбачати не треба.

ВНУТРІШНЬОКОТЛОВА І МАГНІТНА ОБРОБКА
ВОДИ ДЛЯ ПАРОВИХ КОТЛІВ

 

10.13 Внутрішньокотлову обробку необхідно передбачати для часткового зм’якшення води, видалення зв'язаної вуглекислоти, зменшення солевмісту. Внутрішньокотлова обробка застосовується при умовах, що встановлені вимогами нормативних документів до показників якості живильної  води і пари, при жорсткості живильної води більше 3 ммоль/л.

10.14 При внутрішньокотловій обробці повинно забезпечуватися безперервне видалення шламу.

10.15 Для внутрішньокотлової обробки у випадках коли

Лв.в< Жкі Жк¹ Жз¹ ЖСа

рекомендується передбачати дозування:

їдкого натру при 2 Лв.в = ЖСа ;

їдкого натру і соди при 2 Лв.в < ЖСа ,

 де      Лв.в – лужність вихідної води, ммоль/л;

ЖСа – кальцієва жорсткість, ммоль/л;

ЖК –карбонатна жорсткість, ммоль/л;

ЖЗ –загальна жорсткість, ммоль/л.

10.16 Магнітну обробку рекомендується застосовувати при використанні води господарсько-питного водопроводу або води з поверхневих джерел, що пройшла попередню обробку, для стальних парових котлів, що допускають внутрішньокотлову обробку води, а також для парових чавунних секційних котлів при жорсткості вихідної води рівній або меншій 10 ммоль/л і вмісті заліза не більше 0,3 мг/л, при цьому солі жорсткості присутні переважно у вигляді карбонатів.

При магнітній обробці води повинно передбачатися безперервне виведення шламу з котлів.

ПРОДУВКА ПАРОВИХ КОТЛІВ

 

10.17 При розрахунковій величині продувки менше 2% необхідно передбачати періодичну продувку, при розрахунковій величині продувки 2 % і більше крім періодичної потрібно передбачати безперервну продувку (якщо заводом-виробником котла не передбачені інші умови).

10.18 Величину безперервної продувки котлів при тиску пари до 1,3 МПа включно потрібно приймати не більше 10 % продуктивності котлів, при більшому тиску — не більше 5 %.

Величину продувки більше вказаної допускається приймати при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні.

10.19 Для використання тепла безперервної продувки, як правило, потрібно передбачати загальні на всі котли сепаратори і теплообмінники. Допускається передбачати тільки сепаратори при величині безперервної продувки 1 т/год і менше.

ОБРОБКА ВОДИ СИСТЕМ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ
 І ГАРЯЧОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ

 

При використанні для закритих систем теплопостачання води з поверхневих джерел, що пройшла попередню обробку (див. пп. 10.8 – 10.10), а також води з підземних джерел, що пройшла при необхідності знезалізнення, або при використанні води господарсько-питного водопроводу для закритих і відкритих систем теплопостачання, а також систем гарячого водопостачання рекомендується передбачати:

а) натрій-катіонування одноступеневе:

для закритих систем теплопостачання при карбонатній жорсткості вихідної води 7 ммоль/л і менше; при цьому, якщо передбачається робота водогрійних котлів паралельно з пароводяними підігрівачами, що мають латунні трубки, карбонатна жорсткість вихідної води не повинна перевищувати 3,5 ммоль/л;

для відкритих систем теплопостачання і систем гарячого водопостачання при карбонатній жорсткості вихідної води 2 ммоль/л і менше;

б) водень-катіонування з «голодною» регенерацією фільтрів:

для закритих систем теплопостачання при карбонатній жорсткості вихідної води більше 7 ммоль/л;

для відкритих систем теплопостачання і гарячого водопостачання при карбонатній жорсткості вихідної води більше 2 ммоль/л.

Вказаний метод, як правило, потрібно застосовувати при відношенні величини вмісту карбонатів до суми величин вмісту сульфатів і хлоридів більше 1, відношенні величини вмісту іонів натрію до суми величин вмісту іонів кальцію і магнію менше 0,2.

Можливість застосування водень-натрій-катіонування з «голодною» регенерацією при інших умовах повинна бути обґрунтована;

в) підкислення води поліпшеною контактною сірчаною кислотою при умові її автоматичного дозування і подальшого видалення вільної вуглекислоти – для відкритих систем теплопостачання і систем гарячого водопостачання.

При підкисленні і водень-катіонуванні з «голодною» регенерацією для усунення коливання лужності води перед декарбонізатором потрібно передбачати не менше двох буферних (саморегенерувальних) фільтрів із шаром сульфовугілля висотою 2 м і швидкістю фільтрування від 30 до 40 м/год.

10.20 Магнітну обробку води для систем теплопостачання і гарячого водопостачання рекомендується передбачати при дотриманні наступних умов:

підігрівання води – не вище 95 °С;

карбонатна жорсткість вихідної води – не більше 9 ммоль/л;

вміст заліза у вихідній воді – не більше 0,3 мг/л.

При цьому потрібно передбачати вакуумну деаерацію, якщо:

уміст кисню в початковій воді більше 3 мг/л;

сума величин вмісту хлоридів і сульфатів більше 50 мг/л (незалежно від вмісту кисню).

Для систем побутового гарячого водопостачання потрібно застосовувати магнітні апарати з напруженістю магнітного поля не більше 159×103 А/м.

Конструкція апаратів повинна забезпечувати біологічний захист обслуговуючого персоналу від впливу магнітного поля.

10.21 Для підживлення закритих систем теплопостачання може застосовуватися вода з поверхневих джерел, оброблена методом вапнування або содовапнування з коагуляцією і подальшим фільтруванням без додаткового зм’якшення іншими методами.

10.22 Технологія обробки води для відкритих систем теплопостачання і систем гарячого водопостачання, а також реагенти і матеріали, що застосовуються, не повинні погіршувати якість вихідної води.

Матеріали і реагенти, що застосовуються повинні бути дозволені для застосування в практиці господарсько-питного водопостачання Міністерством охорони здоров'я України.

ОБЛАДНАННЯ І СПОРУДИ
ВОДОПІДГОТОВЛЮючИХ УСТАНОВОК

 

10.23 Розрахункова продуктивність водопідготовчої установки визначається:

для живлення парових котлів – сумою максимальних втрат пари і конденсату технологічними споживачами, втрат води з безперервною продувкою і втрат пари і конденсату в котельні;

для підживлення теплових мереж – у відповідності з будівельними нормами на проектування теплових мереж;

для будинкових, цехових котелень із розрахунку первинного або аварійного заповнення всіх об'ємів циркуляції протягом не більше 8 год. .

10.24 Обладнання водопідготовки необхідно вибирати за її розрахунковою продуктивністю, визначеною у відповідності з п. 10.23; при цьому обладнання попередньої обробки води потрібно вибирати з урахуванням витрати на регенерацію фільтрів подальших стадій водопідготовки (з урахуванням неспівпадання за часом процесів регенерації), а також з урахуванням витрат освітленої води на власні потреби котельні.

10.25 Для попередньої обробки води рекомендується установлення не менше двох освітлювачів. Резервні освітлювачі не передбачаються.

10.26 Кількість освітлювальних фільтрів рекомендується приймати не менше трьох, в тому числі один резервний.

10.27 Кількість іонітових фільтрів кожного рівня водопідготовки рекомендується приймати не менше двох, при цьому можливо передбачати в двоступеневих схемах водопідготовки можливість роботи фільтра другого ступеню як фільтра першого ступеню. При виведенні одного з фільтрів на регенерацію ті, що залишилися повинні забезпечувати розрахункову продуктивність водопідготовки.

Кількість регенерацій фільтрів у зміну рекомендується приймати:

для фільтрів із ручним управлінням процесом регенерації – не більше трьох (для всієї установки);

для фільтрів з автоматичним управлінням процесом регенерації – не нормується і визначається в залежності від швидкості фільтрування.

10.28 При проектуванні рекомендується приймати фільтри найбільших розмірів, щоб їх кількість була найменшою.

10.29 Для гідроперевантаження фільтруючих матеріалів рекомендується передбачати загальний на всю водопідготовчу установку додатковий фільтр або бак місткістю, достатньою для прийому фільтруючого матеріалу з фільтра найбільшого розміру.

10.30 Підігрівачі вихідної води потрібно вибирати з розрахунку нагріву води до температури не нижче 16°С, але не вище за температуру, що допускається технічними умовами на передбачені іонообмінні матеріали. При установленні освітлювачів коливання температури вихідної води допускається ±1°С.

10.31 Промивання освітлювальних фільтрів як правило передбачається освітленою водою із застосуванням стислого повітря надмірним тиском не більше 0,1 МПа.

10.32 Для повторного використання промивних вод після освітлювальних фільтрів необхідно передбачати бак і насоси для рівномірної подачі цієї води разом з осадком на протязі доби в нижню частину освітлювача. Місткість бака повинна бути розрахована на прийом води від двох промивань.

10.33 Для збору води після освітлювачів необхідно передбачати баки місткістю рівній величині загальної продуктивності освітлювачів. При використанні вказаних баків і для промивання освітлювальних фільтрів місткість баків потрібно приймати рівній сумі величин годинної продуктивності освітлювачів і витрат води на промивання двох освітлювальних фільтрів.

10.34 Спушування фільтруючих матеріалів рекомендується передбачати промивною водою з установленням бака для кожної групи фільтрів різного призначення. При неможливості розміщення бака на висоті, що забезпечує спушування, потрібно передбачати установку насоса.

Корисна місткість бака повинна визначатися з розрахунку кількості води не менше, ніж для одного спушуючого промивання.

10.35 Об'єм бака-мірника міцної кислоти рекомендується визначати з умови регенерації одного фільтра.

10.36 Об'єм витратних баків для флокулянта рекомендується визначати виходячи з терміну зберігання запасу розчину, що становить не більше 20 днів.

10.37 Кількість витратних баків для вапнякового молока рекомендується передбачати не менше двох. Концентрацію вапнякового молока у витратних баках необхідно приймати не більше 5% за СаО.

10.38 Кількість насосів, призначених для постійної роботи, а також насосів-дозаторів рекомендується передбачати не менш двох, в тому числі один резервний. Для насосів, що працюють періодично (середньодобове навантаження не більше 25%), резерв передбачати не рекомендується (за винятком насосів промивної води освітлювальних фільтрів).

10.39 До кожного освітлювача необхідно передбачати окрему групу насосів–дозаторів реагентів.

10.40 Для реагентів рекомендується передбачати, як правило, склади «мокрого» зберігання. При витраті реагентів до 3 т включно в місяць допускається їх зберігання в сухому вигляді в закритих складах. Висоту резервуарів для коагулянту, кухонної солі, кальцинованої соди і фосфатів потрібно приймати не більше 2 м, для вапна – не більше 1,5 м. При механізації завантаження і вивантаження реагентів висота резервуарів може бути збільшена: коагулянту, кухонної солі, кальцинованої соди і фосфатів – до 3,5 м, вапна – до 2,5  м. Заглиблення резервуарів більше ніж на 2,5 м не допускається.

Зберігання флокулянта необхідно передбачати в тарі і при температурі не нижче 5°С. Термін зберігання повинен бути не більше 6 місяців.

10.41 Місткість складів зберігання реагентів потрібно приймати при поставленні: автотранспортом – з розрахунку 10-добової витрати; залізничним транспортом – місячної витрати; трубопроводами – добової витрати. При поставленні реагентів залізничним транспортом необхідно передбачати можливість прийому одного вагона або цистерни; при цьому до моменту розвантаження на складі повинен враховуватися 10-добовий запас реагентів. Запас реагентів визначається, виходячи з максимальної добової витрати.

При проектуванні складів реагентів потрібно враховувати можливість їх кооперації з центральними складами підприємств або районних служб експлуатації.

10.42 Місткість резервуарів для «мокрого» зберігання реагентів потрібно приймати з розрахунку 1,5 м3 на 1 т сухого реагенту.

В резервуарах для «мокрого» зберігання коагулянту необхідно передбачати пристрій для перемішування розчину.

10.43 При розташуванні резервуарів для «мокрого» зберігання реагентів поза будівлею повинні передбачатися пристрої, що оберігають розчини від замерзання.

10.44 Для освітлення реагентів, крім вапна і флокулянта, рекомендується передбачати один освітлювальний фільтр на кожний реагент, при цьому швидкість фільтрування потрібно приймати 6 м/год.

10.45 Склад фільтруючих матеріалів рекомендується розраховувати на   10% об'єму матеріалів, що завантажуються в освітлювальні і катіонітні фільтри, і на 25 % об'єму матеріалів, що завантажуються в аніонітні фільтри.

10.46 В проектах потрібно передбачати захист від корозії обладнання і трубопроводів, що зазнають впливу корозійного середовища, або приймати їх в корозійностійкому виконанні.

10.47 Контроль якості пари і води, як правило, здійснюється в спеціалізованих лабораторіях промислових підприємств або районних службах експлуатації систем теплопостачання.

При неможливості використання вказаних лабораторій необхідний контроль потрібно передбачати в котельнях.

Об'єм хімічного контролю якості води для теплових мереж відкритих систем теплопостачання і систем гарячого водопостачання повинен відповідати нормативним документам на питну воду.

ОБРОБКА КОНДЕНСАТУ

 

10.48 Установку очищення виробничого конденсату від забруднень потрібно передбачати при величинах забруднень не більше, мг/л:

зважені речовини

300

з'єднання заліза

 70

масла

 20

смоли

  2

феноли, бензоли, нафталіни (сумарно)

 10

 

При величинах забруднень конденсату більше вказаних і при неможливості обробки конденсату спільно з вихідною водою, а також у випадках техніко-економічної недоцільності очищення конденсату прийом конденсату в котельню не рекомендується.

10.49 При проектуванні, як правило, передбачається використання конденсату від установок мазутопостачання котелень для живлення котлів, при необхідності – з очищенням від мазуту. В окремих випадках, обґрунтованих техніко-економічними розрахунками, допускається скидання конденсату в каналізацію після відповідного очищення.

10.50 Для обробки конденсату рекомендується:

а) натрій-катіонування для зменшення загальної жорсткості і видалення аміаку;

б) фільтрування на освітлювальних фільтрах (зернистих, целюлозних, тканинних) – для зменшення зважених речовин при їх вмісті до 300 мг/л; збільшення прозорості при показнику менше 30 см за шрифтом; зменшення вмісту з'єднань заліза при їх кількості до 50 мг/л; зменшення вмісту масел при кількості їх від 5 до 15 мг/л при температурі конденсату менше 100°С;

в) фільтрування в сорбційних фільтрах – для зменшення вмісту масел при їх кількості до 5 мг/л і температурі конденсату до 100°С;

зменшення вмісту масел при їх кількості до 20 мг/л і температурі конденсату більше 100°С; зменшення вмісту фенолів, бензолів, нафталіну при їх кількості (сумарно) менше 10 мг/л; зменшення вмісту сполук заліза при їх кількості від 1 до 50 мг/л;

г) відстоювання з подальшим фільтруванням в освітлювальних, сорбційних, катіонітних фільтрах для зменшення вмісту сполук заліза при їх кількості від 50 до 70 мг/л; зменшення вмісту смол при їх кількості менше 2 мг/л; зменшення вмісту масел при їх кількості від 15 до 20 мг/л;

д) водень-катіонування – для зменшення вмісту сполук заліза при їх кількості від 1 до 50 мг/л.

Примітка.

При вмісті в конденсаті сполук заліза в кількості від 1 до 50 мг/л і при застосуванні освітлювального фільтрування потрібно передбачати два рівня обробки конденсату (перший – освітлювальні фільтри, другий – сорбційні).

10.51 Швидкість фільтрування конденсату рекомендується приймати, м/год:

в освітлювальних фільтрах:

целюлозних. .................................................……10

зернистих при очищенні від сполук заліза.……50

те ж, при очищенні від масел.…........……………5

в катіонітних фільтрах.………....................……….......50

10.52 Тривалість відстоювання конденсату у відстійниках необхідно передбачати не менше 3 год.

10.53 При виборі обладнання для обробки вихідної води і конденсату, а також обладнання реагентного господарства крім вказівок даного розділу потрібно керуватися будівельними нормами на проектування зовнішніх мереж і споруд водопостачання.

11 РОЗВАНТАЖЕННЯ, ПРИЙОМ, СКЛАДУВАННЯ І
ПОДАЧА ПАЛИВА В КОТЕЛЬНЮ

ТВЕРДЕ ПАЛИВО

11.1 Вимоги, викладені в даному розділі, потрібно виконувати при проектуванні споруд для розвантаження, приймання, складування і подачі палива в котельню при його витраті до 150 т/год включно.

При витраті палива більше 150 т/год проектування повинно проводитись у відповідності з вимогами норм технологічного проектування теплових електричних станцій і теплових мереж.

 При проектуванні складів твердого палива потрібно враховувати також вимоги типової інструкції із зберігання кам’яновугільного палива на електростанціях, підприємствах промисловості і транспорту.

11.2 При доставці палива залізничним транспортом на площадці котельні вагонні ваги потрібно обов’язково передбачати тільки у разі їх відсутності на залізничній станції або на майданчику підприємства, на якому розміщується котельна.

11.3 При доставці палива автотранспортом, на площадці котельні автомобільні ваги потрібно обов’язково передбачати тільки у разі їх відсутності на базисному (центральному) складі.

11.4 Фронт розвантаження розвантажувального пристрою і фронт розвантаження складу палива потрібно передбачати суміщеними. Проектування окремого фронту розвантаження на складі палива допускається при спеціальному обґрунтуванні.

11.5 В приймально-розвантажувальних пристроях повинні передбачатися пристрої для механізованого розвантаження палива, а також механізованого очищення вагонів від залишків палива.

11.6 Склади твердого палива і приймально-розвантажувальні пристрої, як правило, проектують відкритими.

Проектування закритих складів палива і приймально-розвантажувальних пристроїв допускається для районів житлової забудови, при обмежених умовах площадки котельні, на спеціальні вимоги промислових підприємств, викликані особливостями технології виробництва, при спаленні палива, непридатного для відкритого зберігання.

11.7 Покриття площадок під відкриті склади палива потрібно передбачати у відповідності з будівельними нормами на проектування теплових електростанцій.

Застосування асфальту, бетону, дерев'яного настилу для покриття площадок під відкриті склади палива не допускається.

11.8 Місткість складів палива достатньо приймати:

при доставці палива автотранспортом – не більше 7-добової витрати (у даному розділі добова витрата палива визначається для режиму, що відповідає тепловому навантаженню котельні в режимі найбільш холодного місяця);

при доставці палива залізничним транспортом – не більше 14-добової витрати.

Місткість складу палива котелень вугледобувних і вуглепереробних підприємств при умові подачі вугілля конвеєрним транспортом може бути не більше 2-добової витрати.

11.9 Для котелень, що розташовуються на відстані до 15 км від торфодобувних і торфопереробних підприємств, склади палива можуть не передбачатися.

11.10 Механізми і обладнання, що передбачаються для складських операцій, не повинні подрібнювати паливо, призначене для шарового спалення.

11.11 Висота штабелів на складах для вугілля I групи не обмежується, для вугілля II групи висота штабелів не повинна перевищувати 12 м, для вугілля    III групи – 6 м, для вугілля IV групи – 5 м.

Групи вугілля, а також довжина і ширина штабелів встановлюються відповідно до типової інструкції із зберігання кам’яновугільного палива на електростанціях, підприємствах промисловості і транспорту.

11.12 Відстані між суміжними штабелями вугілля потрібно приймати 1 м при висоті штабелів не більше 3 м і 2 м – при більшій висоті штабеля.

11.13 Розміри штабелів торфу потрібно передбачати по довжині не більше 125 м, по ширині не більше 30 м і по висоті не більше 7 м;

кути укосу штабелів необхідно передбачати для кускового торфу не менше 60°, для фрезерного торфу — не менше 40°.

11.14 Розташування штабелів торфу потрібно передбачати попарне з розривами між підошвами штабелів в одній парі 5 м; між парами штабелів –  рівними ширині штабеля по підошві, але не менше 12 м. Розриви між торцями штабелів від їх підошви потрібно приймати для кускового торфу 20 м, для фрезерного торфу – 45 м.

11.15 Відстань від підошви штабеля палива до огорожі потрібно приймати 5 м, до головки найближчої рейки залізничного шляху 2 м і до краю проїжджої частини автомобільної дороги – 1,5 м.

11.16 Розрахункова годинна продуктивність паливоподачі котельні визначається виходячи з максимальної добової витрати палива котельні (з урахуванням перспективи розширення котельні) і кількості годин роботи паливоподачі добу.

11.17 В проекті паливоподачі, потрібно, як правило передбачати установку дробарки для вугілля і фрезерного торфу. При роботі на дрібному паливі (0-25 мм) дробарки, як правило, передбачатися не повинні.

11.18 Перед молотковими і валково-зубчастими дробарками потрібно передбачати пристрої для відсівання дрібних фракцій палива і електромагнітні сепаратори.

В системах пилоготування із середньохідними і молотковими млинами магнітні сепаратори потрібно передбачати також після дробарок.

11.19 Для котелень, призначених для роботи на фрезерному торфі, після приймального пристрою паливоподачі потрібно передбачати видалення пнів і корчів.

11.20 Місткість паливних бункерів котлів і відповідний режим роботи паливоподачі, а також доцільність улаштування загальних паливних бункерів котельні визначається на основі порівняння техніко-економічних показників можливих варіантів. Запас вугілля в бункерах кожного котла приймається не менше ніж на 3 год його роботи, запас фрезерного торфу – не менше ніж на 1,5 год.

11.21 Системи паливоподачі, як правило, передбачаються однониткові; допускається дублювання окремих вузлів і механізмів. При роботі паливоподачі в три зміни передбачається двониткова система, при цьому годинна продуктивність кожної нитки приймається рівній розрахунковій годинній продуктивності паливоподачі.

11.22 Пересипні рукава і протічки потрібно передбачати круглого перерізу, без переломів і вигинів.

11.23 Для районів з розрахунковою температурою для проектування опалювання мінус 20 °С і нижче установлення стрічкових конвеєрів повинно передбачатися в закритих галереях. Висота галереї у просвіті по вертикалі приймається не менше 2,2 м. Ширина галереї приймається виходячи з улаштування середнього подовжнього проходу між конвеєрами шириною не менше 1000 мм і бічних (ремонтних) проходів уздовж конвеєрів шириною не менше 700 мм.

При одному конвеєрі в галереї проходи повинні бути шириною не менше 700 мм.

Допускаються місцеві звуження (на довжині не більше 1500 мм) основних проходів до 600 мм, бічних – до 350 мм; при цьому у вказаних місцях конвеєри повинні мати огорожі.

В галереях через кожні 100 м необхідно передбачати обладнання перехідних містків через конвеєри.

11.24 Для районів з розрахунковою температурою для проектування опалювання вище мінус 20 °С допускається передбачати відкриту установку стрічкових конвеєрів з огородженням, що запобігає запиленню. При цьому повинні застосовуватися транспортерні стрічки, розраховані на експлуатацію при відповідних мінімальних температурах зовнішнього повітря.

11.25 Бункери для твердого палива належить проектувати з гладкою внутрішньою поверхнею і формою, що забезпечує спуск палива самопливом. Кут нахилу стінок приймальних і пересипних бункерів для вугілля потрібно приймати не менше 55°, а для торфу і вугілля, що замазується – не менше 60°.

Кут нахилу стінок бункерів котлів, конусної частини силосів, а також пересипних рукавів і протічок для вугілля потрібно приймати не менше 60°, а для торфу – не менше 65°.

Внутрішні грані кутів бункерів повинні бути закруглені або скошені. На бункерах вугілля і торфу потрібно передбачати пристрої, що запобігають застряванню палива.

11.26 Кут нахилу стрічкових конвеєрів для транспортування вугілля приймається не більше 18°, для торфу – не більше 20°.

11.27 При проектуванні установок пилоготування для котелень з камерним спаленням твердого палива потрібно керуватися методичними матеріалами на проектування пилоготувальних установок котельних агрегатів теплових електростанцій.

Проект пилоготування повинен бути узгоджений із заводом-виробником котлоагрегатів.

РІДКЕ ПАЛИВО

 

11.28 Маса палива, що поступає в паливосховище, визначається шляхом обміру. Установка ваги для визначення маси палива не передбачається.

11.29 Довжина фронту розвантаження мазуту, що застосовується як аварійне або розпалювальне паливо, розраховується з умов:

на одну залізничну цистерну – для котелень продуктивністю до 116 МВт включно;

на дві залізничні цистерни – для котелень продуктивністю більше     116 МВт.

11.30 Зливні пристрої для мазуту, що доставляється автомобільним транспортом, потрібно передбачати на розвантаження однієї автомобільної цистерни.

11.31 Зливні пристрої легкого нафтового палива повинні передбачатися для прийому однієї залізничної або автомобільної цистерни.

11.32 По всій довжині фронту розвантаження мазуту на рівні верху залізничних цистерн потрібно передбачати естакади для обслуговування розігрівального пристрою.

11.33 Для зливу палива із залізничних цистерн потрібно передбачати приймальні лотки, що розташовуються між рейками. З обох сторін приймальних лотків передбачаються бетонні вимощення із схилом не менше 0,05 у бік лотків.

При доставці палива автотранспортом злив його в приймальну місткість або безпосередньо в паливосховище потрібно передбачати приймальними лотками або через воронки.

11.34 Схил лотків і труб, якими передбачається злив палива в паливосховище або приймальну місткість, повинен бути не менше 0,01.

Між лотком (трубою) зливних пристроїв і приймальною місткістю або в самій місткості потрібно передбачати установку гідравлічного затвора і підіймальної сітки для очищення палива.

11.35 Місткість приймального резервуара для палива, що доставляється залізничним транспортом, повинна забезпечувати при аварійній зупинці перекачувальних насосів прийом палива протягом 30 хв. Розрахунок місткості резервуара проводиться виходячи з нормативного часу зливу в літній період.

 

11.36 Для перекачування палива з приймального резервуара в паливосховище повинно передбачатися не менше двох насосів (обидва робочі). Продуктивність насосів вибирається виходячи з кількості палива, що зливається в одну ставку, і нормативного часу зливу.

11.37 Для зберігання мазуту потрібно передбачати металеві і залізобетонні резервуари (підземні і наземні з обсипанням). Для зберігання легкого нафтового палива і рідких добавок потрібно передбачати стальні резервуари.

Для наземних металевих резервуарів, що встановлюються в районах із середньою річною температурою зовнішнього повітря до 9°С, повинна передбачатися теплова ізоляція з негорючих матеріалів.

 

11.38 Місткість сховищ рідкого палива в залежності від добової витрати потрібно приймати за таблицею:

 

 

Призначення і спосіб доставки палива

 

 

Місткість сховищ рідкого
палива

 

1        Основне і резервне, що доставляється залізницею

 

На 10-добову витрату

2        Те ж, що доставляється автомобільним транспортом

 

На 5-добову витрату

3        Аварійне для котелень, що працюють на газі, що доставляється залізницею або автомобільним транспортом

 

На 3-добову витрату

4        Основне, резервне і аварійне, що доставляється трубопроводами

 

На 2-добову витрату

5        Розпалювальне для котелень продуктивністю 116 МВт включно

 

Два резервуари по 100 т

6        Те ж, для котелень продуктивністю більше 116 МВт

 

Два резервуари по 200 т

 

Примітка.

Резервним називається рідке паливо, призначене для спалення протягом тривалого періоду нарівні з газом при перервах в його подачі.

 

 

11.39 Для зберігання основного і резервного палива необхідно передбачати не менше двох резервуарів. Для зберігання аварійного палива допускається установлення одного резервуара.

Загальна місткість резервуарів для зберігання рідких добавок, у разі необхідності їх застосування, визначається умовами їх доставки (місткістю залізничних або автомобільних цистерн), але повинна складати не менше 0,5% місткості мазутосховища. Кількість резервуарів приймається не менше двох.

Для вбудованих і прибудованих (крім прибудованих до виробничих будівель) котелень на рідкому паливі потрібно передбачати склад палива, розташований поза приміщенням котельні основного будинку, місткістю, розрахованою з умов зберігання не менше 5-добової витрати палива, визначеної для режиму, відповідному тепловому навантаженню котельні в режимі найбільш холодного місяця, кількість резервуарів при цьому не обмежується.

11.40 Температуру розігрівання рідкого палива в залізничних цистернах потрібно приймати для мазуту марки 40 – 30 °С, для мазуту марки 100 – 60 °С, для легкого нафтового палива – 10 °С. Розігрівання палива, що доставляється в автомобільних цистернах, не передбачається.

В приймальних місткостях, лотках і трубах, якими зливається мазут, потрібно передбачати пристрої для підтримки вказаних температур.

11.41 В місцях відбору рідкого палива з резервуарів паливосховища повинна підтримуватися температура мазуту марки 40 не менше 60°С, мазуту марки 100 – не менше 80 °С, легкого нафтового палива – не менше 10°С.

11.42 Для розігрівання палива в залізничних цистернах потрібно використовувати пару тиском 0,6 – 1,0 МПа. Для розігрівання мазуту в підігрівачах, резервуарах паливосховища, приймальних ємкостях і зливних лотках може застосовуватися пара тиском 0,6 – 1,0 МПа або високотемпературна вода температурою не менше 120 °С.

11.43 Для підтримки температури мазуту в резервуарах паливосховища, у відповідності з п. 11.41, рекомендується застосовувати циркуляційну систему розігрівання.

При циркуляційному розігріванні мазуту може застосовуватися незалежна схема, що передбачає установлення спеціальних насосів і підігрівачів, або можуть використовуватися підігрівачі і насоси подачі мазуту в котельню.

Вибір способу циркуляційного розігрівання мазуту проводиться на основі порівняння техніко-економічних показників варіантів.

Змієвикові підігрівачі встановлюються в резервуарах тільки в місці відбору мазуту.

11.44 Подачу палива в резервуари потрібно передбачати під рівень палива.

11.45 Для розігрівання мазуту до температури, необхідної за умовами спалення в топках котлів, потрібно передбачати не менше двох підігрівачів, в тому числі один резервний.

11.46 Подача мазуту в котельні повинна передбачатися за циркуляційною схемою, легкого нафтового палива за тупиковою схемою.

11.47 Кількість насосів для подачі палива до котлів повинна прийматися для котелень першої категорії не менше трьох, в тому числі один резервний, для котелень другої категорії – не менше двох, при цьому резервний допускається не передбачати.

Продуктивність насосів подачі палива повинна бути не менше 110 % максимальної годинної витрати палива при роботі всіх котлів за циркуляційною схемою і не менше 100 % – за тупиковою схемою.

11.48 Для очищення палива від механічних домішок потрібно передбачати фільтри грубого очищення (до насосів) і тонкого очищення (за підігрівачами мазуту). Установлюється не менше двох фільтрів кожного призначення, в тому числі один резервний.

При трубопровідній подачі палива фільтри грубого очищення не передбачаються.

11.49 В котельних залах (але не над котлами або економайзерами) окремо розташованих котелень допускається передбачати установлення закритих витратних баків рідкого палива місткістю не більше 5м3 для мазуту і 1 м3 для легкого нафтового палива. Для вбудованих і прибудованих індивідуальних котелень загальна місткість витратних баків, що встановлюються в приміщенні котельні, не повинна перевищувати 0,8 м3.

При установленні вказаних баків в приміщеннях котельні потрібно керуватися будівельними нормами на проектування складів нафти і нафтопродуктів.

11.50 Температура розігрівання мазуту у витратних баках, що встановлюються в приміщеннях котельні, не повинна перевищувати 90 °С.

Розігрівання легкого нафтового палива у витратних баках не допускається.

11.51 Допускається установлення резервуарів для палива в приміщеннях, прибудованих до будинків котелень. При цьому загальна місткість паливних резервуарів повинна бути не більше 150 м3 для мазуту і 50 м3 для легкого нафтового палива.

Установлення насосів подачі палива до пальників і підігрівачів палива в цих випадках потрібно передбачати в приміщенні котельні.

11.52 В котельнях, призначених для роботи тільки на рідкому паливі, подача палива від паливних насосів до котлів повинна передбачатися двома магістралями для котелень першої категорії і однією магістралью для котелень другої категорії.

У випадках, коли рідке паливо застосовується як резервне, аварійне або розпалювальне, подача його до котлів передбачатися одинарними трубопроводами незалежно від категорії котельні.

Подача теплоносія до установок для паливопостачання котелень передбачається одним або двома трубопроводами, відповідно до кількості магістралей подачі палива до котлів.

При подачі палива і теплоносія двома магістралями кожна з магістралей розраховується на пропуск 75% палива і теплоносія, що витрачаються при максимальному навантаженні робочих котлів.

Для котелень, що працюють на рідкому паливі з температурою спалаху пари 61°С і нижче, на паливних мережах потрібно передбачати:

відключаючий пристрій з ізолюючим фланцем на вводі палива в котельню;

запірний пристрій для автоматичного відключення подачі палива, розташований усередині котельні;

запірну арматуру на відведенні до кожного котла або пальника;

запірну арматуру на відведенні до зливної магістралі.

11.53 Прокладання паливних мереж потрібно передбачати надземно. Допускається підземне прокладання в непрохідних каналах із знімними перекриттями з мінімальним заглибленням каналів без засипання. В місцях примикання до зовнішньої стіни будинків канали повинні бути засипані піском або мати негорючі діафрагми.

ГАЗОПОДІБНЕ ПАЛИВО

11.54 Газове обладнання котелень проектується у відповідності з будівельними нормами на проектування внутрішнього і зовнішнього газопостачання, правилами безпеки в газовому господарстві і вказівками даного розділу.

11.55 Для дотримання необхідного тиску газу перед котлами потрібно передбачати газорегулюючі установки (ГРУ), що розміщуються безпосередньо в котельнях. Допускається застосування газорегулюючих пунктів (ГРП). Для дахових котелень допускається розташування ГРП на плоских покрівлях.

11.56 Вибір основного обладнання ГРУ і ГРП потрібно проводити виходячи з розрахункової витрати газу при максимальній продуктивності котлів, що встановлюються (без урахування продуктивності резервних котлів).

При виборі регулятора тиску витрата газу повинна прийматися з коефіцієнтом 1,15-1,20 до розрахункової витрати.

11.57 Для котелень, призначених для роботи тільки на газоподібному паливі, підведення газу від ГРУ (ГРП) до котлів повинно передбачатися двома трубопроводами для котелень першої категорії і одним трубопроводом для котелень другої категорії.

У випадках, коли передбачається можливість роботи котелень на двох видах палива, подавання газу проводиться одним трубопроводом незалежно від категорії котельні.

11.58 Для котелень продуктивністю більше 175 МВт, а також котелень першої категорії, призначених для роботи тільки на газоподібному паливі, в ГРУ (ГРП) потрібно передбачати дві нитки редукування – робочу і резервну.

Для інших котелень в ГРУ (ГРП) потрібно передбачати одну нитку редукування і обвідну лінію.

11.59 Ввідний газопровід вводиться безпосередньо в приміщення котельні. На підводі газу повинні бути встановлені:

ізолюючий фланець та відключаючий пристрій;

запірний пристрій для автоматичного відключення подачі газу, розташований усередині приміщення котельні;

запірна арматура на відгалуженні до кожного котла.

Підключення інших споживачів газу до ввідного газопроводу котельні не допускається.

11.60 При проектуванні газопроводів, що проходять по зовнішніх стінах будівель, необхідно враховувати температурні переміщення газопроводів.

12 ЗОЛОШЛАКОВИДАЛЕННЯ

 

12.1 В котельних, призначених для роботи на твердому паливі, системи золошлаковидалення повинні забезпечувати надійне і безперебійне видалення золи і шлаків, безпеку обслуговуючого персоналу, захист навколишнього середовища від запилення і забруднення.

12.2 Системи золошлаковидалення вибираються виходячи:

            з кількості золи і шлаків, що підлягає видаленню з котельні;

з можливості промислового використання золи і шлаків;

з наявності площадки для золошлаковідвалу і її віддаленості від котельні;

із забезпеченості водними ресурсами для гідрозолошлаковидалення;

з фізико-хімічних властивостей золи і шлаку.

12.3 При загальному виході золи і шлаків з котельні більше 150 кг/год для їх видалення повинні застосовуватися механічні, пневматичні і гідравлічні системи золошлаковидалення.

Видалення і складування золи і шлаку, як правило, передбачається спільним. Роздільне видалення золи і шлаку застосовується при відповідних вимогах їх споживачів. Видалення золи і шлаку допускається передбачати індивідуальним для кожного котла або загальним для всієї котельні.

Вибір системи золошлаковидалення проводиться на основі порівняння техніко-економічних показників різних варіантів.

12.4 Для механічних систем періодичного транспортування потрібно застосовувати скреперні установки, скіпові і інші підйомники, для безперервного транспортування – канатно-дискові, скребкові і стрічкові конвеєри.

При використанні стрічкових конвеєрів для транспортування шлаку температура шлаку не повинна перевищувати 80 °С.

При проектуванні загальної для всієї котельні системи механізованого золошлаковидалення потрібно передбачати резервні механізми.

12.5 При використанні скреперних установок потрібно, як правило, застосовувати системи «мокрого» золошлаковидалення. Система «сухого» золошлаковидалення допускається для золи і шлаку, що цементується у вологому стані, а також при їх використанні в промисловості будівельних матеріалів.

12.6 Для видалення золи і шлаку з котелень, де котли обладнані топками ручного обслуговування, і при загальному виході золи і шлаку менше 150 кг/год, потрібно застосовувати монорейковий підвісний транспорт, вузькоколійні вагонетки або безрейкові візки з перекидним кузовом, інші засоби механізації.

12.7 Для пневматичного транспортування золи і шлаку від котлів потрібно застосовувати всмоктуючу систему. При цьому відстань до розвантажувальної станції не повинна перевищувати 200 м.

12.8 Режим роботи пневматичної системи приймається періодичним; продуктивність системи визначається з умови тривалості її роботи не більше 4 год в зміну.

12.9 Для дробіння шлаку, що поступає у вакуумну пневматичну систему, під бункерами котлів потрібно передбачати зубчасті дробарки:

двовалкові – для механічно неміцних шлаків із кусками розміром не більше 120 мм;

тривалкові – для шлаків з нерівномірними фракціями; з підвищеною механічною міцністю і для механічно неміцних шлаків з кусками розміром більше 120 мм.

Температура шлаку, що поступає на дробіння, не повинна перевищувати 600 °С.

12.10 При проектуванні систем пневмотранспортування діаметри золошлакопроводів потрібно приймати за розрахунком. При цьому мінімальні діаметри повинні бути для золи – 100 мм, для шлаку – 125 мм.

12.11 В системі пневматичного транспорту для створення розрідження потрібно застосовувати водокільцеві вакуум-насоси або парові ежектори.

12.12 При проектуванні пневматичного транспортування золи від розвантажувальної станції котельні потрібно застосовувати напірну систему з установкою двокамерних пневматичних або гвинтових насосів. Для пневматичного транспортування шлаку застосовується вакуумна система.

12.13 Гідравлічні системи золошлаковидалення потрібно проектувати у відповідності з будівельними нормами на проектування теплових електростанцій і нормами технологічного проектування теплових електростанцій і теплових мереж.

13 ТЕПЛОВА ІЗОЛЯЦІЯ

13.1 Вибір і розрахунок теплової ізоляції обладнання, газоходів, повітроводів, пилопроводів і трубопроводів потрібно виконувати у відповідності з будівельними нормами на проектування теплової ізоляції обладнання і трубопроводів.

13.2 Обмурівку і ізоляцію котлів і хвостових поверхонь нагріву потрібно приймати відповідно до вказівок заводів-виробників котлів.

13.3 Фарбування покривного шару теплової ізоляції повинне передбачатися в залежності від виду середовища, що транспортується, в кольори, передбачені відповідними нормативами.

14 ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ І ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНІ
ПРИСТРОЇ

14.1 Електротехнічна частина проектів котелень повинна розроблятися відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЭ), будівельних норм виробництва і приймання робіт з електротехнічними пристроями, інструкції з проектування електропостачання промислових підприємств і даного розділу.

14.2 Електроприймачі котелень за надійністю електропостачання відносяться до першої або другої категорій, що визначаються у відповідності з п. 1.11 і ПУЭ.

При цьому системи сигналізації загазованості, пожежній і охоронній повинні забезпечуватися електроенергією за першою категорією.

Для підвищення надійності електропостачання котельні, її окремих систем (сигналізації загазованості, пожежної і охоронної та інших) рекомендується застосування автономних резервних джерел електропостачання.

В котельнях другої категорії з водогрійними котлами одиничною продуктивністю більше 12 МВт електродвигуни мережевих і підживлювальних насосів відносяться за умовами електропостачання до першої категорії.

14.3 Вибір електродвигунів, пускової апаратури, апаратів управління, світильників і проводки потрібно здійснювати в залежності від характеристик будинків (приміщень) і споруд за умовами середовища, що визначається за додатком Д з урахуванням наступних додаткових вимог:

електродвигуни до витяжних вентиляторів, що встановлюються в приміщеннях вбудованих і дахових котельних, а також періодично працюючих котелень із котлами, призначеними для роботи на газоподібному паливі і на рідкому паливі з температурою спалаху парів 61°С і нижче, повинні бути у виконанні, передбаченому ПУЭ для вибухонебезпечних зон класу 2. Пускова апаратура цих вентиляторів, як правило, повинна встановлюватися поза приміщенням котельні, її виконання повинно відповідати характеристиці навколишнього середовища. При необхідності установлення пускової апаратури в приміщенні котельні вона приймається у виконанні, передбаченому ПУЭ для вибухонебезпечних зон класу 2;

при розташуванні обладнання водопідготовки, насосних станцій і газорегуляторних установок у загальному приміщенні з котлоагрегатами вибір енергоустаткування проводиться за характеристикою середовища котельного залу;

для приміщень паливоподачі, обладнаних системою гідроприбирання, вибір виконання електрообладнання, проводки і світильників проводиться з урахуванням можливості обмивки їх водою.

14.4 Прокладання кабелів живильних і розподільних мереж, як правило, виконується в коробах або відкрито на конструкціях, а проводів тільки в коробах.

14.5 Прокладання транзитних кабелів і проводів у приміщеннях і спорудах паливоподачі не допускається.

14.6 Для безпечної роботи і збереження обладнання при відключенні котлоагрегатів потрібно передбачати блокування електродвигунів димососів, дуттьових вентиляторів, механізмів подачі палива.

Блокування електродвигунів механізмів котлів із шаровими ручними топками не передбачається.

В системах паливоподачі, пиловиготовлення і золошлаковидалення потрібно передбачати блокування механізмів, що забезпечує включення і відключення електродвигунів у певній послідовності, що виключає завал окремих механізмів паливом, золою або шлаком.

Механізми паливоподачі і пилоготування, від яких передбачені місцеві відсмокти, повинні бути зблоковані з вентиляторами аспіраційних установок.

14.7 Автоматичне включення резервних (АВР) насосів живильних, мережевих, підживлювальних, гарячого водопостачання, подачі рідкого палива повинно передбачатися у випадках аварійного відключення працюючого насоса або при падінні тиску.

14.8 Необхідність АВР насосів, не вказаних в п. 14.7, визначається при проектуванні відповідно до прийнятої схеми технологічних процесів.

14.9 При потужності кожного електродвигуна мережевих і підживлювальних насосів більше 40 кВт, їх пуск потрібно проводити при закритій засувці на напірному патрубку насоса; при цьому необхідно виконувати відповідне блокування електродвигунів насоса і засувки.

14.10 При роботі насосних станцій рідкого палива без постійної присутності обслуговуючого персоналу потрібно передбачати дистанційне відключення насосів подачі палива з щита котельні, а при роботі насосних станцій з постійною присутністю обслуговуючого персоналу – дистанційне управління засувками на трубопроводах рідкого палива на вводі в котельню.

14.11 Амперметри повинні передбачатися в ланцюгах електродвигунів (незалежно від потужності), що піддаються технологічним перевантаженням, або якщо за амперметром ведеться або контролюється технологічний процес.

14.12 При дистанційному управлінні електродвигунами з щита, безпосередньо у електродвигунів повинні передбачатися апарати тільки для їх аварійного відключення.

14.13 В котельнях другої категорії з паровими котлами з тиском пари до 0,07 МПа включно і водогрійними котлами з температурою води до 115°С включно повинно передбачатися місцеве управління електродвигунами. В котельнях першої категорії допускається передбачати управління електродвигунами з щитів.

14.14 В котельнях повинно передбачатися робоче і аварійне освітлення.

14.15 При площі окремих поверхів котелень до 250 м2 включно для аварійного освітлення допускається застосування переносних електричних ліхтарів з акумуляторами або сухими елементами.

14.16 Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення в виробничих приміщеннях котелень повинна застосовуватися напруга не вище 36 В, а для ручних світильників – не вище 12 В.

14.17 У вбудованих і дахових котельнях, призначених для роботи на газоподібному паливі і на рідкому паливі з температурою спалаху парів 61°С і нижче, крім основного електропостачання в нормальному виконанні, потрібно передбачати окрему групову лінію освітлення основних проходів, світильники і проводка якої повинні бути у виконанні для вибухонебезпечних зон класу 2 і для відповідної групи і категорії вибухонебезпечної суміші, що визначається за ПУЭ. Проводка до цих світильників повинна відповідати вимогам для вибухонебезпечних приміщень. Вимикачі і запобіжники встановлюються поза приміщеннями котельні.

Електрообладнання, включаючи телефонні апарати, сигнальні пристрої до них, електричні годинники, радіоприймачі, пристрої і обладнання установок автоматичної і ручної пожежної сигналізації, охоронної сигналізації, сигналізації загазованості і задимленості, установок пожежогасіння, централізованої системи оповіщення про пожежу і інші подібні слаботочні споживачі електроенергії, які працюють при перервах в роботі таких котелень, повинні бути у виконанні для вибухонебезпечних зон класу 2 і для відповідної групи і категорії вибухонебезпечної суміші, що визначається за ПУЭ.

Внутрішні електромережі цих пристроїв повинні відповідати вимогам для вибухонебезпечних зон.

14.18 Світлове огородження димових труб виконується відповідно до вказівок п. 7.13.

Освітлення площадок і сходів для проходу до дахової котельні потрібно передбачати згідно з будівельними нормами з електрообладнання відповідних будинків.

14.19 Освітленість приміщень і споруд котелень потрібно приймати у відповідності з будівельними нормами на проектування штучного освітлення в залежності від розряду і підрозряду зорових робіт, що встановлюється згідно додатку Е.

14.20 Блискавкозахист будівель і споруд котелень потрібно виконувати відповідно до вказівок з проектування і пристрою блискавкозахисту будівель і споруд.

14.21 В проектах котелень потрібно передбачати заземлення трубопроводів рідкого і газоподібного палива.

14.22 Приміщення щитової станцій управління, розподільних пристроїв і трансформаторних підстанцій не допускається розміщувати під приміщеннями з мокрими технологічними процесами, під душовими, санітарними вузлами, вентиляційними камерами з підігріванням повітря гарячою водою, а також під трубопроводами агресивних речовин (кислот, лугів).

Розподільні пристрої і щити управління електроприймачів паливоподачі повинні розміщуватися в приміщеннях, що не пов'язані з виробничими приміщеннями паливоподачі.

Розподільні пристрої не допускається вбудовувати в будинки розвантаження фрезерного торфу.

14.23 В котельнях необхідно передбачати облік витрати електричної енергії.

15 АВТОМАТИЗАЦІЯ

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

15.1 В проектах котелень повинні передбачатися захист обладнання (автоматика безпеки), автоматичне регулювання, контроль, сигналізація і управління технологічними процесами котелень.

15.2 При виконанні проекту автоматизації потрібно дотримуватись вимог даного розділу, будівельних норм проведення і приймання робіт щодо систем автоматизації і вимог заводів - виробників обладнання; при цьому потрібно приймати засоби автоматизації, що серійно виготовляються.

При проектуванні прибудованих, вбудованих і дахових котелень, відповідно до завдання на проектування, враховуються вимоги з улаштування зв'язку і сигналізації основного будинку.

15.3 В будинках і спорудах котелень допускається передбачати центральні, групові або місцеві щити управління.

15.4 Щити управління не можна розміщувати під приміщеннями з мокрими технологічними процесами, під душовими, санітарними вузлами, вентиляційними камерами з підігріванням повітря гарячою водою, а також під трубопроводами агресивних речовин (кислот, лугів).

ЗАХИСТ ОБЛАДНАННЯ

15.5 Для парових котлів, при спаленні газоподібного або рідкого палива, незалежно від тиску пари і продуктивності потрібно передбачати обладнання, що автоматично припиняє подачу палива до пальників при:

а) підвищенні або зниженні тиску газоподібного палива перед пальниками;

б) зниженні тиску рідкого палива перед пальниками, крім котлів, що обладнані ротаційними пальниками;

в) зменшенні розрідження в топці;

г) зниженні тиску повітря перед пальниками з примусовою подачею повітря;

д) згасанні факелів пальників, відключення яких при роботі котла не допускається;

е) підвищенні тиску пари при роботі котелень без постійної присутності обслуговуючого персоналу;

ж) підвищенні або зниженні рівня води в барабані котла, а для прямоточних котлів – витрати води через котел;

и) несправності кіл захисту, включаючи зникнення напруги.

15.6 Для водогрійних котлів при спаленні газоподібного або рідкого палива потрібно передбачати обладнання, що автоматично припиняє подачу палива до пальників при:

а) підвищенні або зниженні тиску газоподібного палива перед пальниками;

б) зниженні тиску рідкого палива перед пальниками, крім котлів, що обладнані ротаційними пальниками;

в) зменшенні розрідження в топці;

г) зниженні тиску повітря перед пальниками з примусовою подачею повітря;

д) згасанні факелів пальників, відключення яких при роботі котла не допускається;

е) підвищенні температури води на виході з котла;

ж) підвищенні або зниженні тиску води на виході з котла;

и) зниженні витрати води через котел;

к) несправності кіл захисту, включаючи зникнення напруги.

Примітка.

Для котлів із температурою води 115 °С і нижче при пониженні тиску води за котлами і зменшенні витрати води через котел автоматичне припинення подачі палива до пальників не передбачається.

15.7 Для парових котлів при камерному спаленні твердого палива потрібно передбачати обладнання, що автоматично припиняє подачу палива до пальників, при:

а) зниженні тиску повітря за дуттьовими вентиляторами;

б) зменшенні розрідження в топці;

в) згасанні факела;

г) підвищенні або зниженні рівня води в барабані котла , а для прямоточних котлів – витрати води через котел;

д) несправності кіл захисту, включаючи зникнення напруги.

15.8 Для водогрійних котлів з камерними топками для спалення твердого палива потрібно передбачати обладнання, що автоматично відключає, подачу палива до пальників при:

а) зниженні тиску повітря за дуттьовими вентиляторами;

б) зменшенні розрідження в топці;

в) згасанні факела;

г) підвищенні температури води на виході з котла;

д) підвищенні або зниженні тиску води на виході з котла;

е) зменшенні витрати води через котел;

ж) несправності кіл захисту, включаючи зникнення напруги.

 

 

Примітка.

Для котлів із температурою води до 115°С і нижче при пониженні тиску води за котлом і зменшенні витрати води через котел, автоматичне відключення тягодуттьових установок і механізмів, що подають паливо в топки, не передбачається.

 

15.9 Для парових котлів з механізованими шаровими топками для спалення твердого палива потрібно передбачати обладнання, що автоматично відключає тягодуттьові установки і механізми, що подають паливо в топки при:

а) підвищенні або зниженні тиску пари;

б) зниженні тиску повітря під решіткою;

в) зниженні розрідження в топці;

г) підвищенні або зниженні рівня води в барабані котла, а для прямоточних котлів – витрати води через котел;

д) несправності кіл захисту, включаючи зникнення напруги.

 

15.10 Для водогрійних котлів з механізованими шаровими топками для спалення твердого палива потрібно передбачати обладнання, що автоматично відключає тягодуттьові установки і механізми, що подають паливо в топки при::

а) зниженні тиску повітря під решіткою;

б) зменшенні розрідження в топці;

в) підвищенні температури води на виході з котла;

г) підвищенні або зниженні тиску води на виході з котла;

д) зменшенні витрати води через котел;

е) несправності кіл захисту, включаючи зникнення напруги.

 

Примітка.

Для котлів із температурою води 115 °С і нижче при пониженні тиску води за котлом і зменшенні витрати води через котел, автоматичне відключення тягодуттьових установок і механізмів, що подають паливо в топки, не передбачається.

15.11 Необхідність додаткових умов захисту встановлюється за даними заводів-виробників котлоагрегатів.

15.12 Для підігрівачів високого тиску (ПВТ) потрібно передбачати автоматичне відключення при аварійному підвищенні рівня конденсату в корпусі підігрівача.

15.13 Для системи пилоготування потрібно передбачати автоматичне обладнання:

а) подачі води в сушильну шахту при підвищенні температури сушильного агента;

б) припинення подачі сушильного агента при підвищенні температури пилоповітряної або пилогазової суміші за млином;

в) відкривання клапанів добавки повітря (холодного або повітря після першого рівня повітропідігріву) при пониженні тиску в коробі первинного повітря;

г) включення вібраторів при аварійному припиненні подачі палива в млин.

15.13.1 Автоматичне закриття запірного клапана на вводі природного газу і рідкого палива в прибудовані, вбудовані і дахові котельні (крім прибудованих до промислових підприємств), а також в будь-які котельні, що працюють без постійної присутності обслуговуючого персоналу, повинно передбачатись при спрацюванні системи сигналізації про загазованість котельні(при роботі котельні на природному газі), систем пожежної, охоронної сигналізації і при відключенні електроенергії.

При аварійному відключенні котлів, їх запуск повинен проводитися вручну, після усунення несправностей.

15.14 У водопідготовчих установках при схемах із підкисленням повинно передбачатися автоматичне відключення насосів подачі сірчаної кислоти при пониженні величини рН води, що обробляється.

15.15 Межі відхилень параметрів від номінальних значень, при яких повинен спрацьовувати захист, встановлюються заводами-виробниками технологічного обладнання.

Необхідність додаткових умов захисту встановлюється за даними заводів-виробників котлоагрегатів.

СИГНАЛІЗАЦІЯ

15.16 В котельнях, що працюють без постійної присутності обслуговуючого персоналу, сигнал несправності виноситься на диспетчерський пункт або місце постійного перебування чергового персоналу. На щиті в котельній фіксується причина виклику обслуговуючого персоналу.

Сигнал виноситься при наступних порушеннях нормального режиму роботи котельні:

а) несправності обладнання;

б) порушення електропостачання котельні;

в) пониження температури в приміщеннях котельні нижче допустимої;

г) спрацювання сигналізації загазованості приміщень котельні;

д) спрацювання пожежної сигналізації (при наявності);

е) спрацювання сигналізації затоплення (при наявності);

ж) спрацювання охоронної сигналізації.

При цьому сигнали про спрацювання сигналізації загазованості, пожежній і охоронній сигналізації необхідно розшифровувати в диспетчерському пункті або в місці постійного перебування чергового персоналу.

15.17 В котельнях з постійним обслуговуючим персоналом передбачається світлозвукова сигналізація:

а) зупинки котла (при спрацюванні захисту);

б) причини спрацювання захисту;

в) пониження температури і тиску рідкого палива в загальному трубопроводі до котлів;

г) підвищення або пониження тиску газу;

д) пониження тиску води в кожній живильній магістралі (при постійно працюючих живильних насосах);

е) пониження або підвищення тиску води у зворотному трубопроводі теплової мережі;

ж) підвищення або пониження рівня води в баках (деаераторних, акумуляторних систем гарячого водопостачання, конденсатних, живильної, освітленої, декарбонізованної води та ін.), а також пониження рівня промивальної води в баках;

и) підвищення або пониження рівня рідкого палива в резервуарах;

к) підвищення температури рідких добавок у резервуарах зберігання;

л) несправності обладнання установок для постачання котелень рідким паливом (при їх експлуатації без постійної присутності обслуговуючого персоналу);

м) підвищення температури підшипників електродвигунів і технологічного обладнання при вимозі заводів-виробників;

н) пониження величини рН у воді, що обробляється (у схемах водопідготовки з підкисленням);

о) пониження тиску (розрідження) в деаераторі.

АВТОМАТИЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

15.18 Автоматичне регулювання процесів горіння потрібно передбачати для котлів з камерними топками для спалення твердого, газоподібного і рідкого палива, а також для котлів з шаровими механізованими топками, що дозволяють автоматизувати їх роботу.

Примітка.

Автоматизація процесу горіння для роботи котлів на аварійному паливі не передбачається.

Автоматичне регулювання котелень, що працюють без постійної присутності обслуговуючого персоналу, повинно передбачати автоматичну роботу основного і допоміжного обладнання котельні в залежності від заданих параметрів роботи і з урахуванням автоматизації теплоспоживаючих установок. При аварійному відключенні котлів, їх запуск повинен проводитися вручну, після усунення несправностей.

15.19 Для парових котлів потрібно передбачати автоматичне регулювання живлення водою; при тиску пари до 0,07 МПа включно допускається ручне регулювання живлення котла.

15.20 Для пилоготувальних установок із бункером пилу потрібно передбачати регулятори:

а) завантаження млина паливом;

б) тиску (розрідження) сушильного агента перед млином;

в) температури пилоповітряної суміші за млином (для всіх палив, крім антрациту).

15.21 При застосуванні схеми пилоготування з прямим вдуванням пилу в топки котлів потрібно передбачати регулятор витрати первинного повітря, що подається в млини, і регулятор температури пилоповітряної (пилогазової) суміші за млином (для всіх палив, крім антрациту).

15.22 В циркуляційних трубопроводах гарячого водопостачання і в трубопроводі перед мережевими насосами потрібно передбачати автоматичну підтримку тиску.

15.23 Для деаератора атмосферного і підвищеного тиску потрібно передбачати автоматичне регулювання рівня води і тиску пари. При паралельному включенні декількох деаераторів з однаковим тиском пари потрібно передбачати загальні автоматичні регулятори.

15.24 Для вакуумних деаераторів потрібно передбачати автоматичну підтримку температури деаерованної води.

При подачі води з вакуумних деаераторів безпосередньо в баки-акумулятори гарячого водопостачання регулювання рівня води в баках не передбачається. Для проміжних баків деаерованної води потрібно передбачати автоматичне регулювання рівня води в цих баках.

15.25 В деаераційних установках систем теплопостачання потрібно передбачати автоматичну підтримку температури води, що поступає в деаератори.

15.26 Для редукційних установок потрібно передбачати автоматичне регулювання тиску, для редукційно-охолоджувальних установок – тиску і температури, для охолоджувальних установок – температури пари.

15.27 Для пароводяних підігрівачів необхідно передбачати автоматичне регулювання рівня конденсату.

15.28 В котельні потрібно передбачати автоматичну підтримку заданої температури води, що поступає в системи теплопостачання і гарячого водопостачання, а також задану температуру зворотної води, що поступає в котли, якщо останнє передбачене заводом-виробником.

Для котелень із водогрійними котлами, що обладнані топками, не призначеними для автоматичного регулювання процесу горіння, автоматичне регулювання температури води допускається не передбачати.

15.29 Для водопідготовчих установок потрібно передбачати автоматичне регулювання:

температури підігрівання вихідної води (при установці освітлювачів);

рівня в баках декарбонізованної і освітленої води;

витрати реагентів (автоматична подача нітратів не виконується).

15.30 В проекті котельні потрібно передбачати регулятори тиску газоподібного палива, температури і тиску рідкого палива.

КОНТРОЛЬ

15.31 Для контролю параметрів, спостереження за якими необхідне при експлуатації котельні, потрібно передбачати показуючи прилади: для контролю параметрів, зміна яких може привести до аварійного стану обладнання, сигналізуючи показуючи прилади, а для контролю параметрів, облік яких необхідний для аналізу роботи обладнання або господарських розрахунків, реєструючи або підсумовуючі прилади.

15.32 Для котлів з тиском пари понад 0,07 МПа і продуктивністю менше 4 т/год потрібно передбачати показуючи прилади для вимірювання:

а) температури і тиску живильної води в загальній магістралі перед котлами;

б) тиску пари і рівня води в барабані;

в) тиску повітря під решіткою або перед пальником;

г) розрідження в топці;

д) тиску рідкого і газоподібного палива перед пальниками.

15.33 Для котлів з тиском пари понад 0,07 МПа і продуктивністю від 4 до 30 т/год включно потрібно передбачати показуючи прилади для вимірювання:

а) температури пари за пароперегрівником до головної парової засувки;

б) температури живильної води за економайзером;

в) температури вихідних газів;

г) температури повітря до і після повітропідігрівника;

д) тиску пари в барабані (для котлів продуктивністю більше 10 т/год вказаний прилад повинен бути реєструючим);

е) тиску перегрітої пари до головної парової засувки;

ж) тиску пари біля мазутних форсунок;

и) тиску живильної води на вході в економайзер після регулюючого органу;

к) тиску повітря після дуттьового вентилятора, кожного регулюючого органу для котлів, що мають зонне дуття, перед пальниками за регулюючими органами і пневмозакидачами;

л) тиску рідкого і газоподібного палива перед пальниками за регулюючим органом;

м) розрідження в топці;

н) розрідження перед димососом;

о) витрати пари в загальному паропроводі від котлів (самописний прилад);

п) вмісту кисню у відхідних газах (переносний газоаналізатор);

р) рівня води в барабані котла. При відстані від площадки, із якої ведеться спостереження за рівнем води, до осі барабана більше 6 м або при поганій видимості водопокажчикових приладів на барабані потрібно додатково передбачати два знижених покажчики рівня; один із покажчиків повинен бути реєструючим.

15.34 Для котлів з тиском пари понад 0,07 МПа і продуктивністю більше 30 т/год потрібно передбачати покажчикові прилади для вимірювання:

а) температури за пароперегрівником до головної парової засувки (показуючий і реєструючий);

б) температури живильної води за економайзером;

в) температури відхідних газів (показуючий і реєструючий);

г) температури повітря до і після повітропідігрівника;

д) температури пилоповітряної суміші в пилопроводах перед пальниками при транспортуванні пилу гарячим повітрям;

е) тиску пари в барабані;

ж) тиску перегрітої пари до головної парової засувки (показуючий і реєструючий);

и) тиску пари біля мазутних форсунок;

к) тиску живильної води на вході в економайзер після регулюючого органу;

л) тиску повітря після дуттьового вентилятора і кожного регулюючого органу для котлів, що мають зонне дуття, перед пальниками за регулюючими органами і пневмозакидачами;

м) тиску рідкого і газоподібного палива перед пальниками за регулюючим органом;

н) розрідження в топці;

п) розрідження перед димососом;

р) витрати пари від котла (показуючий і реєструючий);

с) витрати рідкого і газоподібного палива на котел (підсумовуючі і реєструючі);

т) витрати живильної води до котла (показуючий і реєструючий);

у) вмісту кисню у відходячих газах (автоматичний показуючий і реєструючий газоаналізатор);

ф) рівня води в барабані котла. При відстані від площадки, з якої ведеться спостереження за рівнем води, до осі барабана більше 6 м або при поганій видимості водопокажчикових приладів на барабані котла потрібно додатково передбачати два знижених покажчики рівня; один із покажчиків повинен бути реєструючим.

15.35 Для котлів з тиском пари 0,07 МПа і нижче і водогрійних котлів з температурою води 115 °С і нижче потрібно передбачати показуючі прилади для вимірювання:

а) температури води в загальному трубопроводі перед водогрійними котлами і на виході з кожного котла (до запірної арматури);

б) тиску пари в барабані парового котла;

в) тиску повітря після групового дуттьового вентилятора;

г) тиску повітря після регулюючого органу;

д) розрідження в топці;

е) розрідження за котлом;

ж) тиску газу перед пальниками.

15.36  Для водогрійних котлів із температурою води більше 115 °С потрібно передбачати показуючі прилади для вимірювання:

а) температури води на вході в котел після запірної арматури (показуючий і реєструючий тільки при вимозі заводу-виробника котла про підтримку постійної температури води);

б) температури води на виході з котла до запірної арматури (показуючий і реєструючий тільки при вимозі заводу-виробника котла про підтримку постійної температури води);

в) температури повітря до і після повітропідігрівника;

г) температури відхідних газів (показуючий і реєструючий);

д) тиску води на вході в котел після запірної арматури і на виході з котла до запірної арматури;

е) тиску повітря після дуттьового вентилятора і кожного регулюючого органу для котлів, що мають зонне дуття, перед пальниками за регулюючими органами і пневмозакидачем;

ж) тиску рідкого і газоподібного палива перед пальниками після регулюючого органу;

и) розрідження в топці;

к) розрідження перед димососом;

л) витрати води через котел (показуючий і реєструючий);

м) витрати рідкого і газоподібного палива для котлів продуктивністю від 34,89 МВт і більше (підсумовуючі і реєструючі);

н) вмісту кисню в відходячих газах (для котлів продуктивністю до 23,26 МВт включно переносний газоаналізатор, для котлів більшої продуктивності – автоматичні показуючі і реєструючі газоаналізатори).

15.37 Для систем пилоготування потрібно передбачати показуючі прилади для вимірювання:

а) температури повітря перед млином або підсушуючим пристроєм;

б) температури пилоповітряної суміші за млином;

в) температури пилу в бункері (для всіх палив, крім антрациту);

г) опору кульових барабанних і середньохідних млинів.

15.38 При проектуванні потрібно передбачати показуючі прилади для вимірювання:

а) температури прямої і зворотної мережевої води;

б) температури води в живильних магістралях перед котлами (тільки при установленні підігрівачів високого тиску);

в) температури конденсату, що повертається в котельню (у кожному трубопроводі);

г) температури рідкого палива на вході в котельню;

д) тиску в подаючих і зворотних трубопроводах теплових мереж (до і після грязьовиків);

е) тиску води в живильних магістралях;

ж) тиску рідкого і газоподібного палива в магістралях перед котлами.

15.39 При проектуванні потрібно передбачати реєструючі прилади для вимірювання:

а) температури перегрітої пари в загальному пароводі до споживачів;

б) температури води в подаючих трубопроводах систем теплопостачання і гарячого водопостачання і в кожному зворотному трубопроводі;

в) температури конденсату, що повертається;

г) тиску пари в загальному паропроводі до споживача (при вимозі споживача);

д) тиску води в кожному зворотному трубопроводі системи теплопостачання;

е) тиску і температури газу в загальному газопроводі котельні;

ж) витрати води в кожному подаючому трубопроводі систем теплопостачання і гарячого водопостачання (підсумовуючий);

з) витрати пари до споживача (підсумовуючий);

и) витрати води, що поступає на підживлення теплової мережі, при її кількості 2 т/год і більше (підсумовуючий);

к) витрати циркуляційної води гарячого водопостачання (підсумовуючий);

л) витрати конденсату, що повертається (підсумовуючий);

м) витрати газу в загальному газопроводі котельні (підсумовуючий);

н) витрати рідкого палива в прямій і зворотній магістралях (підсумовуючі).

15.40 Для деаераційних установок необхідно передбачати показуючі прилади для вимірювання:

а) температури і рівня деаерованної води в баках;

б) температури води, що поступає в деаератор;

в) тиску пари в деаераторах атмосферного і підвищеного тиску (показуючі і реєструючі);

г) розрідження у вакуумних деаераторах (показуючі і реєструючі).

15.41 Для насосних установок потрібно передбачати показуючі прилади для вимірювання:

а) тиску води, рідкого палива і рідких добавок у всмоктуючих патрубках (після запірної арматури) і в напірних патрубках (до запірної арматури) усіх насосів;

б) тиску пари перед паровими живильними насосами;

в) тиску пари після парових живильних насосів (при використанні відпрацьованої пари).

15.42 В установках для нагріву води і мазуту необхідно передбачати показуючі прилади для вимірювання:

а) температури середовища, що нагрівається і гріючої води до і після кожного підігрівача;

б) температури конденсату після охолоджувачів конденсату;

в) тиску середовища, що нагрівається в загальному трубопроводі до підігрівачів і за кожним підігрівачем;

г) тиску пари до підігрівачів.

15.43 Для водопідготовчих установок (крім приладів, вказаних в п.п. 15.41, 15.42) потрібно передбачати показуючі прилади для вимірювання:

а) тиску води до і після кожного фільтра;

б) витрати води, що поступає до кожного іонітового фільтра (при установці двох фільтрів передбачається загальний витратомір на обидва фільтри);

в) витрати води, що поступає на водопідготовку (підсумовуючий);

г) витрати води на спушування фільтрів;

д) витрати води після кожного освітлювального фільтра;

е) витрати води, що поступає до кожного ежектора приготування регенераційного розчину;

 ж) рівня декарбонізованної і освітленої води в баках.

15.44 Для установок постачання котелень рідким паливом (крім приладів, вказаних в п.п. 15.41, 15.42) потрібно передбачати показуючі прилади для вимірювання:

а) температури палива в баках;

б) тиску палива до і після фільтрів;

в) рівня палива в резервуарах і приймальній місткості.

15.45 Для установок прийому і введення рідких добавок (крім приладів, вказаних в п.п. 15.41, 15.42) потрібно передбачати показуючий прилад для вимірювання температури добавок в резервуарах.

15.46 Для редукційних, редукційно-охолоджувальних і охолоджувальних установок потрібно передбачати показуючі прилади для вимірювання:

а) температури перегрітої пари в підвідному паропроводі;

б) температури охолодженої пари;

в) тиску пари в підходящому паропроводі;

 г) тиску редукованої пари.

15.47 Для системи пневмозолошлаковидалення потрібно передбачати показуючі прилади для вимірювання:

а) тиску пари до ежекційної вакуумної установки;

б) розрідження у повітропроводі між осаджуючою камерою і вакуумною установкою;

в) розрідження на виході з вакуумної установки до запірної арматури.

15.48 Обладнання котельні приладами комерційного обліку витрати тепла на опалювання, гаряче водопостачання, витрати початкової і підживлювальної води, природного газу (загальна витрата), електроенергії передбачається відповідно до умов розрахунку з постачальниками і споживачами. Прилади можуть встановлюватися як в приміщенні котельні, так і в інших приміщеннях. Прилади обліку витрати природного газу розміщуються у відповідності з будівельними нормами з газопостачання.

Якщо розрахунки з споживачами тепла не вимагають розділення кількості тепла виробленого на опалювання і гаряче водопостачання, то допускається не передбачати в котельні відповідні прилади комерційного обліку. При цьому розрахунок витрати теплоти на опалювання і гаряче водопостачання допускається проводити виходячи з паспортних даних котельні, витрати природного газу і вихідної води.

16 ОПАЛЮВАННЯ І ВЕНТИЛЯЦІЯ

16.1 При проектуванні опалювання і вентиляції котелень потрібно дотримуватись будівельних норм на проектування опалювання, вентиляції і кондиціонування повітря і вказівок даного розділу.

16.2 Метеорологічні умови в робочій зоні виробничих приміщень котелень потрібно приймати за санітарними нормами проектування промислових підприємств виходячи з наступних категорій робіт за важкістю:

легка – у приміщеннях щитових і лабораторій;

важка – в котельних залах і зольних приміщеннях при роботі котлів на твердому паливі з ручним обслуговуванням топкових пристроїв;

середня – в інших приміщеннях.

16.3 При проектуванні систем опалювання розрахункові температури повітря в приміщеннях потрібно приймати за додатком Ж.

16.4 В приміщеннях з тепловиділеннями, опалювання повинно передбачатися тільки у випадках, якщо надлишки тепла не забезпечують підтримки у виробничій зоні температур повітря, вказаних в додатку Ж.

16.5 При розрахункових температурах зовнішнього повітря мінус 15°С (параметри Б) і нижче потрібно додатково перевіряти баланс тепла в нижній зоні котельного залу (висотою до 4 м).

16.6 Для виробничих приміщень потрібно проектувати системи повітряного опалювання.

В допоміжних приміщеннях, а також у лабораторіях, щитових і майстернях допускається приймати системи опалювання з місцевими нагрівальними приладами.

16.7 Гранична температура на поверхні нагрівальних приладів в приміщеннях, де можливе виділення пилу, при установленні котлів для роботи на вугіллі і сланцях не повинна перевищувати 130 °С, для роботи на торфі – 110 °С.

В цих приміщеннях потрібно передбачати нагрівальні прилади з гладкою поверхнею, як правило, регістри з гладких труб.

16.8 Для приміщень, що мають явні надлишки тепла, повинна передбачатися природна вентиляція.

При неможливості забезпечення необхідного повітрообміну за рахунок природної вентиляції, потрібно проектувати вентиляцію з механічним спонуканням (або змішану). Системи вентиляції, способи подачі і видалення повітря потрібно приймати згідно з додатком Ж.

16.9 Для приміщень прибудованих (крім прибудованих до будинків промислових підприємств), вбудованих і дахових котелень, що працюють на газоподібному паливі, потрібно передбачати не менше трикратного повітрообміну за 1 год, без урахування повітря, що засмоктується в топки котлів для горіння.

Конструкція витяжних вентиляторів, що встановлюються в цих котельнях, повинна виключати можливість іскроутворення. На окремо розташовані і прибудовані котельні вказані вимоги з вентиляції не розповсюджуються.

16.10 При проектуванні вентиляції приміщень котелень потрібно передбачати очищення повітря, що видаляється аспіраційними установками (перед викидом в атмосферу), відповідно до санітарних норм проектування промислових підприємств.

16.11 Для приміщень насосних станцій рідкого палива потрібно передбачати десятиразовий повітрообмін за 1 год. Видалення повітря з цих приміщень потрібно передбачати в розмірі 2/3 з нижньої і 1/3 із верхньої зон загальної кількості повітря, що видаляється. В приміщеннях насосних станцій рідкого палива з виробництвами категорії Б потрібно передбачати дві припливні і дві витяжні вентиляційні установки продуктивністю 100% кожна; допускається застосування однієї припливної і однієї витяжної установки з резервними вентиляторами.

При висоті приміщення менше 6 м кратність повітрообміну потрібно збільшувати з розрахунку 25 % на кожний метр зниження висоти.

17 ВОДОПРОВІД І КАНАЛІЗАЦІЯ

ВОДОПРОВІД

17.1 При проектуванні водопроводу котелень потрібно дотримуватись будівельних норм на проектування зовнішніх мереж і споруд водопостачання, внутрішнього водопроводу і каналізації будинків і вимог даного розділу.

17.2 Для котелень, в залежності від схеми водопостачання району, потрібно проектувати об'єднаний водопровід для подачі води на господарсько-питні, виробничі і протипожежні потреби або роздільний водопровід —виробничий, господарсько-питний і протипожежний. Протипожежний водопровід може бути об'єднаний з господарсько-питним або виробничим.

17.3 Для котелень першої категорій потрібно передбачати не менше двох вводів для об'єднаного або виробничого водопроводу.

При приєднанні до тупикових мереж водопроводу потрібно передбачати резервуар запасу води на час ліквідації аварії, у відповідності з будівельними нормами на проектування зовнішніх мереж і споруд водопостачання.

17.4 Кількість води на виробничі потреби котелень визначається сумою витрат:

а) на водопідготовку, включаючи власні потреби;

б) на охолоджування обладнання і механізмів;

в) на гідравлічні виконавчі механізми;

г) на охолоджування шлаку;

д) на систему гідравлічного золошлаковидалення;

е) на мокре прибирання приміщень (із розрахунку 0,4 л/м2 площі підлоги один раз за добу протягом 1 год);

ж) на мокре прибирання транспортерних галерей паливоподачі (із розрахунку 0,4 л/м2 внутрішньої поверхні галерей один раз за добу протягом 1год);

Примітка:

1. Витрати води по підпунктах «б – д» приймаються за даними заводів-виробників обладнання.

2. Витрати на мокре прибирання приймаються при визначенні добових витрат води. При розрахунку максимальних годинних витрат потрібно приймати, що прибирання проводиться в період найменшого недоспоживання.

 

17.5 Установлення пожежних кранів і умови їх розміщення приймаються у відповідності з будівельними нормами на проектування внутрішнього водопроводу і каналізації будинків.

17.6 Дренчерні завіси передбачаються в місцях примикання транспортерних галерей до головного корпусу котельні, вузлів пересипки і дробильних відділень.

Управління пуском дренчерних завіс потрібно передбачати з щита паливоподачі і дублювати пусковими кнопками в місцях установлення дренчерних завіс.

17.7 Гасіння пожежі на складах вугілля і торфу потрібно передбачати у відповідності з будівельними нормами на проектування теплових електростанцій.

17.8 Гасіння пожежі на складах рідкого палива потрібно передбачати у відповідності з будівельними нормами на проектування складів нафти і нафтопродуктів.

17.9 Витрату води на зовнішнє пожежогасіння потрібно приймати за найбільшою витратою, що визначається для кожної з споруд.

17.10 Для приміщень паливоподачі і котельного залу при роботі на твердому і рідкому паливі повинно передбачатися мокре прибирання, для чого потрібно встановлювати поливальні крани діаметром 25 мм з розрахунку довжини поливального шланга 20-40 м.

17.11 В котельнях, як правило, потрібно застосовувати оборотну систему водопостачання для охолоджування обладнання і механізмів. Прямоточна система водопостачання може застосовуватися при достатніх водних ресурсах і відповідному техніко-економічному обґрунтуванні.

17.12 Використання питної води на виробничі потреби котельні при наявності виробничої мережі водопроводу не допускається.

КАНАЛІЗАЦІЯ

17.13 При проектуванні каналізації потрібно дотримуватись будівельних норм на проектування зовнішніх мереж і споруд каналізації і вимог даного розділу.

17.14 Умови скидання стічних вод у водоймища повинні задовольняти вимогам правил охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами.

17.15 В котельнях потрібно проектувати побутову каналізацію, виробничу каналізацію (одну або декілька, в залежності від характеру забруднення стоків) і внутрішні водостоки.

17.16 При проектуванні каналізації потрібно передбачати очищення на місцевих установках стоків, забруднених механічними домішками від освітлювачів і фільтрів в установках попереднього очищення води, від миття підлог і інших стоків перед випуском в зовнішню мережу каналізації або направляти стоки на золошлаковідвали. При техніко-економічному обґрунтуванні потрібно передбачати шламонакопичувачі.

17.17 Випуск стічних вод, забруднених солями жорсткості, потрібно передбачати в мережі виробничої або побутової каналізації.

17.18 Для прийому аварійних розливів, стічних вод від миття підлог і стін потрібно передбачати установку лотків і трапів.

17.19 Виробничі стічні води, а також дощові стоки, забруднені рідким паливом, перед випуском в мережу дощової каналізації потрібно очищати до допустимих концентрацій.

Розрахункову концентрацію рідкого палива в дощових стічних водах потрібно приймати відповідно до даних обстеження аналогічних установок.

17.20 При розрахунку споруд для очищення дощових стічних вод, що поступають від складів рідкого палива, кількість дощових вод потрібно приймати виходячи з надходження їх протягом 20 хв.

17.21 Для прийому аварійних розливів в підлозі  дахових і вбудованих котелень повинно передбачатися обладнання не менше двох трапів. Систему аварійного водовідводу рекомендується об'єднувати з внутрішнім водостоком будинку.

18 ДОДАТКОВІ ВИМОГИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ КОТЕЛЕНЬ, ПРИЗНАЧЕНИХ ДЛЯ БУДІВНИЦТВА В РАЙОНАХ
З СЕЙСМІЧНІСТЮ 7 БАЛІВ І БІЛЬШЕ

18.1 Розрахункова сейсмічність будинків і споруд котелень приймається відповідно до розрахункової сейсмічності будинків і споруд, для теплопостачання яких проектуються котельні.

18.2 В проектах котелень повинні передбачатися котли і обладнання, конструкція яких розрахована заводом-виробником для установлення в районах необхідної розрахункової сейсмічності.

18.3 При прокладанні трубопроводів через стіни і фундаменти жорстке закріплення труб не допускається. Розміри отворів для пропуску труб повинні забезпечувати зазор не менше 10 мм, при наявності просідних ґрунтів зазор по висоті повинен бути не менше 20 мм; пакування зазору потрібно виконувати щільними еластичними матеріалами.

18.4 На вводах і виводах з будинків або споруд, в місцях приєднання трубопроводів до насосів, з'єднання вертикальних ділянок трубопроводів з горизонтальними, в місцях різкої зміни напряму траси трубопроводів необхідно передбачати з'єднання, що допускають кутові і подовжні переміщення кінців трубопроводів.

18.5 В котельнях не допускається установлення рухомих каткових і кулькових опор трубопроводів.

19 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ

19.1 При проектуванні потрібно проводити порівняння техніко-економічних показників варіантів вибору основного і допоміжного обладнання, ступеня автоматизації, компонувальних і схемних рішень, а також розміщення котельні на генплані.

19.2 Порівняння техніко-економічних показників варіантів потрібно проводити за приведеними витратами.

Економічно доцільним признається варіант із найменшими приведеними витратами.

При рівних приведених витратах перевага віддається варіанту з найменшими капітальними вкладеннями.

При порівнянні варіантів, відмінних за тривалістю будівництва або можливістю здійснення будівництва почергово, потрібно враховувати вплив різночасності капітальних вкладень на їх ефективність.

19.3 В проекті повинні бути приведені наступні показники:

 розрахункова продуктивність котельні (з урахуванням власних потреб котельні і теплових втрат в ній), МВт;

 установлена продуктивність котельні, МВт;

 річне вироблення тепла, тис. ГДж;

 річна відпустка тепла споживачам, тис. ГДж;

 річне число часів використання встановленої продуктивності, год;

 річна витрата палива:

 натурального, тис. т (млн. м3);

 умовного, тис. т у.п.;

 установлена потужність струмоприймачів, кВт;.

 річна витрата електроенергії, тис. кВт×год;

 річна витрата води. тис. м3;

 чисельність персоналу, чол.;

 будівельний об'єм головного корпусу, м3;

 загальна площа забудови будинків і споруд, м2;

 коефіцієнт забудови;

 загальна кошторисна вартість будівництва котельні (при необхідності),   тис. грн., в тому числі:

 будівельно-монтажні роботи, тис. грн.;

 обладнання, тис. грн.;

 річні експлуатаційні витрати, тис. грн.;

 питомі показники на 1 МВт установленій продуктивності:

 капітальні витрати, тис. грн.;

 потужність струмоприймачів, кВт;

 чисельність персоналу, чол.;

 питома витрата умовного палива на 1 ГДж відпущеного тепла, т;

 собівартість 1 ГДж відпущеного тепла, грн., в тому числі:

- паливна складова, грн.;

- приведені витрати на 1 ГДж відпущеного тепла, грн.

 

Примітка.

В проекті реконструкції котельні повинні бути приведені показники до і після її реконструкції.

 

ДОДАТОК А (довідковий)
КАТЕГОРІЇ ВИРОБНИЦТВ ЗА ВИБУХОПОЖЕЖНОЮ І ПОЖЕЖНОЮ НЕБЕЗПЕКОЮ І СТУПІНЬ ВОГНЕСТІЙКОСТІ БУДИНКІВ (ПРИМІЩЕНЬ) І СПОРУД КОТЕЛЕНЬ

 

Будинок (приміщення), споруда

Категорія виробництва

Ступінь

вогнестійкості

1 Котельний зал, приміщення димососів і деаераторів

Г

ІІ, ІІІа, ІVа

2 Приміщення водопідготовки

Д

ІІІ, ІІІа, ІVа

3 Приміщення щитів управління, щитів станцій управління

Д

ІІ, ІІІа, ІVа

4 Приміщення закритих розподільних пристроїв з вимикачами і апаратурою, що містить більше 60 кг масла в одиниці обладнання

В

ІІ, ІІІа, ІVа

5 Приміщення закритих розподільних пристроїв з вимикачами і апаратурою, що містить 60 кг масла і менше в одиниці обладнання.

Г

ІІ, ІІІа, ІVа

6 Приміщення комплектних трансформаторних підстанцій, трансформаторні камери з маслонаповненими вимикачами.

В

ІІ, ІІІа, ІVа

7 Відкриті підстанції.

Не нормуються

8 Приміщення паливоподачі твердого палива: надбункерна галерея, вузли пересипки, дробильні відділення для вугілля і кускового торфу, закриті розвантажувальні (приймальні) пристрої, транспортні галереї.

В

ІІ

9 Приміщення розморожуючих пристроїв для твердого палива.

Г

ІІІ, ІІІа, ІVа

10 Відкриті розвантажувальні естакади для твердого палива.

В

ІІІ

11 Відкриті склади твердого палива.

Не нормуються

12 Закриті склади вугілля.

В

ІІІ

13 Відкриті транспортерні галереї і будинки скреперних лебідок для твердого палива.

Д

ІІІ

14 Окремі приміщення пилоготувальних установок.

Б

ІІ

15 Приймально-зливні пристрої, закриті склади і насосні станції рідкого палива з температурою спалаху пари вище 28° до 61 °С включно, а також насосні станції при застосуванні рідкого палива, нагрітого в умовах виробництва до температури спалаху і вище

Б

ІІ

16 Приймально-зливні пристрої, закриті склади і насосні станції рідкого палива з температурою спалаху пари вище 61 °С.

В

ІІ

17 Приміщення газорозподільних пунктів і складів горючих газів.

А

ІІ

18 Золоуловлюючі пристрої і споруди систем сухого золошлаковидалення. Газоходи.

Г

ІІ

19 Багерна насосна станція, шламова насосна станція і інші споруди систем «мокрого» золошлаковидалення.

Д

ІІІ, ІІІа, ІVа

20 Насосні станції конденсату і протипожежного водопостачання.

Д

ІІ

21 Насосні станції господарсько-фекальних вод і питного водопостачання

Д

ІІІ, ІІІа, ІVа

22 Ремонтні майстерні без ливарні, кузні і зварювальної

Д

ІІІ, ІІІа, ІVа

23 Склади реагентів

Д

ІІІ

24 Склади активованого вугілля і сульфовуглю

В

ІІ

25 Матеріальні склади

В

ІІ

26 Машинне відділення з паровими і газовими турбінами

Г

ІІ, ІІІа

27 Машинний зал дизельної електростанції з технологічним підвалом

Г

ІІ, ІІІа

28 Приміщення баків дизельного палива.

Б

ІІ

 

 

 

 Примітки:1 Приміщення без постійного обслуговуючого персоналу з виробництвами категорій А, Б, В повинні обладнуватися пристроями автоматичної пожежної сигналізації.2 Зовнішні огороджуючі конструкції приміщень паливоподачі з виробництвом категорії В, вказаних в п. 8, треба проектувати згідно п. 3.13 даних правил.3 Ступінь вогнестійкості будинків ІІІа, ІVа приймається для котелень, що перелічені в    п. 3.6 даних правил.4 Визначення категорій приміщень, що не входять в даний перелік, потрібно визначати за ОНТП 24-86 «Определение категорий помещений по взрывопожарной и пожарной опасности».5 Категорія будинків визначається в кожному окремому випадку за методикою, що викладена в ОНТП 24-86, в залежності від категорії приміщень будинку, що розглядається, і їх процентного співвідношення за площами.

 

 

 

 

 

 

 

Яндекс.Метрика